Під екологічним сприймається декілька різних підходів, які відрізняються між собою залежно від того, що розуміється під екологією та її предметом. Певної визначеності в цьому питанні, як це було до 70-х років ХХ ст. (екологія — наука про взаємозв’язки живих ор-ганізмів з навколишнім середовищем; її предмет – екосистема), уже немає. Значна частина науковців, а надто громадськість, під екологією, екологічним підходом розуміють вирішення всього комплексу питань, пов’язаних із взаємодією людини з навколишнім середовищем, включаючи правові, інженерно-технологічні, етичні та багато інших аспектів цієї проблеми. Екологія при цьому уявляється не як цілісна наука, а як деяка ідеологія, принцип, який має пронизувати всі науки та сфери людської діяльності. Термін «екологія» в такому трактуванні витіснив громіздке словосполучення «раціональне використання, збереження та охорона природи», навіть змістовно ширший за нього, а екологічний підхід, який базується на такому розумінні екології, близький до природоохоронного при широкому ро-зумінні охорони природи. Такий підхід можна назвати еколого-природоохоронним. Він має бути атрибутом більшос-ті природничих та гуманітарних наук, і його основна мета полягає в розробленні конкретних рішень, які за певних господарських, технологічних та інших дій суспільства унеможливлювали б порушення рівноваги природних систем, знаходилися б у відповідності до за-гальних природних закономірностей. При еколого-природоохоронному підході ці закономірності врахо-вуються, проте в широкому теоретичному плані спеці-ально не досліджуються. Це завдання вирішується в рамках науково-екологічного підходу, який ґрунтується на концепції еко-системи. Як і геосистему, її складають ті самі геокомпо-ненти, проте в більшості визначень екосистеми явно або посередньо вказується на те, що один з геокомпонентів відіграє в ній роль центра («хазяїна»), а решту розглядають як його периферію («дім», «середовище»), тобто як компоненти, вплив яких на «центр» екосистеми визначають його стан і взагалі можливість існування. На відміну від моделі геосистеми класична модель екосис-теми моноцентрична (додаток А, рис.А.8). Залежно від мети дослідження в ролі «центра» еко-системи виступають різні компоненти, причому не тільки природного середовища (виділяють, наприклад, екосисте-му міста). Проте для екологічного підходу характерний біоцентризм, тобто виділення та аналіз екосистем, центром яких є представники виду (аутекологічний під-хід), певна популяція (популяційно-екологічний підхід) або ж сукупність організмів різних видів (синекологічний підхід). Концептуальний зміст моделі екосистеми не зміниться, якщо в її центрі поставити не біокомпонент, а будь-який інший, наприклад, ґрунт. У цій можливості криється значний методологічний потенціал екосистемної моделі. У моно- та поліцентричності ряд дослідників вбача-ють принципову різницю відповідно між еко- та геосистема-ми. З таким твердженням, висловленим японським ученим М. Нумата (1966), а згодом і В. С. Преображенським, мо-жна було б погодитись, якби сучасні екологічні дослі-дження й надалі ґрунтувалися на моноцентричній моделі екосистеми. Але з широким розвитком експериментальних екологічних досліджень, імітаційного моделювання еколо-гія вийшла з рамок класичної моноцентричної моделі. І хоч біоцентричні традиції екологічного підходу до аналізу природних систем зберігаються, сучасні уявлення екологів щодо принципової структури екосистеми близькі до кон-цепції геосистеми. Характерною особливістю екосистеми є її позаран-говість. Як екосистему можна розглядати і окрему крап-лину води, і озеро, і територію з невизначеними межами, яку займає певна популяція. З цією особливістю пов’язана другорядність територіального аспекту в еко-логічному аналізі. Для нього більш важливим є не ме-жі та розміри екосистеми, а процеси, які в ній відбува-ються. При цьому значна увага приділяється біотичним процесам, а з абіотичних аналізуються переважно ті, що безпосередньо пов’язані з «центром» екосистеми. Зв’язки між елементами, що належать до периферії екосистеми, нерідко нехтуються. При аналізі компонентів екосистеми акцент робиться не стільки та їх властивостях, генезисі, будові, скільки на функціях, які вони відіграють в екосистемі. Пріоритет функціонального аспекту аналізу екосистеми визначає і способи її декомпозиції на струк-турні частини (продуценти – консументи – редуценти та ін.), зв’язки між ними (трофічні, консортивні та ін.), вибір параметрів, які описують екосистему, тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Екологічний підхід – концепція екосистеми» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
