Виділяють такі одиниці фізико-географічного району-вання України: країна, зона, підзона, провінція, область (до-даток Б, табл. Б.3). Фізико-географічна країна – це великі частини сухо-долу, що займають сотні тисяч і навіть мільйони квадратних кілометрів, їх утворення і розвиток пов’язані з великими тек-тонічними структурами (платформи, складчасті області). Роз-різняють рівнинні і гірські фізико-географічні країни, які ха-рактеризуються властивими їм системами ландшафтної зона-льності. Рівнинна територія України належить до країни, що розташована у межах давньої докембрійської платформи, фу-ндамент якої перекритий товщею мезозойських і кайнозойсь-ких відкладів, їх горизонтальне залягання і зумовлює рівнин-ність поверхні України. Ландшафтні зони на рівнинній час-тині території України змінюються з півночі на південь. Українські Карпати і Кримські гори є складчастими спорудами, що сформувалися у результаті альпійського горо-творення. Для цих фізико-географічних країн характерна вер-тикальна зміна ландшафтних поясів, оскільки з підняттям угору змінюються умови ландшафтоутворення, розвиток фізико-географічних процесів. Українські Карпати і Кримські гори – фізико-географічні країни, що чітко відмежовуються від рівнинної частини. Фізико-географічна зона – це частина природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання. Природні умови кожної фізико-географічної зони мають свої, що залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, характер циркуляції атмосфери. Внаслідок цього у межах зони існують типові для неї гідрологічні і теплові умови, що є вирішальним чинником формування зональних типів ґрунтів, рослинності і тваринно-го світу. Основною ознакою фізико-географічної зони є пере-важання в її межах певного зонального типу ландшафтів. У межах рівнинної частини України виділяють зону мішаних хвойно-широколистих лісів, лісостепову і степову зони. При-родні умови цих зон значною мірою змінені господарською діяльністю, зокрема землеробством. Тому їх межі можна про-стежити за поширенням зональних типів сучасних ґрунтів та відновлюваного рослинного покриву. У межах природних зон виділяють підзони. Фізико-географічна підзона – частина зони, що виділяється в її ме-жах за умовами зволоження. Підзони, як і зони, мають гори-зонтальне простягання. В різних зонах підзональні особли-вості виражені неоднаково. Нечіткість меж підзон пов’язана зі складом антропогенових відкладів та особливостями рельєфу, що поряд з відмінностями кліматичних і гідрологічних умов у межах зони зумовлює неоднорідність ландшафтів. Саме їх просторове поєднання утворює, власне, природну підзону. На рівнинній частині України підзональні фізико-географічні одиниці виділяються не в усіх зонах. У зоні мішаних хвойно-широколистих лісів та в лісостепу підзон немає. Степова зона України залежно від умов зволо-ження, теплозабезпечення, характеру ґрунтово-рослинного покриву, фізико-географічних процесів окремих її частин поділяється на північностепову, середньостепову і південностепову підзони. Фізико-географічна провінція – частина зони або під-зони в рівнинній чи гірській країні. Виділяється у зв’язку з неоднорідністю поверхні зони, віддаленістю окремих її час-тин від океану, різним характером впливу на неї повітряних мас, ступенем континентальності клімату. Під час виділення провінцій як одиниць фізико-географічного районування вра-ховують також історію розвитку території в антропогені (вплив материкових зледенінь, наступ морів, новітні тектоні-чні рухи). Так, характерні ландшафтні риси Українського По-лісся зумовлені дніпровським зледенінням, походженням і складом гірських порід. Фізико-географічні відмінності провінцій лісостепової і степової зон України найбільш чітко представлені у межах височин та низовин (Придніпровська, Причорноморська, Пі-внічнокримська та ін.). Фізико-географічна область – складова частина фізико-географічної провінції. Під час визначення меж об-ластей враховують їх віднесення до тектонічних структур, положення над рівнем моря, ступінь розчленування поверхні, склад гірських порід, поширення певних фізико-географічних процесів. Отже, майже вся територія України знаходиться в ме-жах помірного поясу, і тільки на Південному березі Кримсь-ких гір ландшафти мають риси субтропічних. Україна розта-шована в межах трьох фізико-географічних країн: Східно-Європейської рівнини, Українських Карпат і Кримських гір. Рівнинна територія України – це частина Східно-Європейської фізико-географічної країни з чітко вираженою широтною зональністю. Тут виділяють три природні зони: мішаних хвойно-широколистих лісів, лісостепову та степову (додаток А, рис.А.6).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізико-географічне районування України» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
