Плата за використання природних ресурсів передбачена ст.20 Закону РФ "Про охорону оточуючого природного середовища", яка вимагає плату за природні ресурси, за забруднення НПС та за інші види дії. Аналогічний розділ "Про економічний механізм охорони НПС" існує в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91р. з доповненнями 1992 року. Закон вводить плату за природні ресурси в межах встановлених лімітів. За природні ресурси (земля, надра, вода, ліс та інша рослиність, тваринний світ та інші природні ресурси) плата збирається за право користування природними ресурсами в межах встановлених лімітів, за надлімітне і нераціональне використання цих ресурсів, на відновлення і охорону природних ресурсів. Як за законами РФ, так і України вартісна оцінка природних ресурсів грунтується на двох показниках: 1) втрати на підготовку та використання (Ц 1 ); 447 2) прибуток виробника, одержаний в результаті використання ресурсу (Ц 2 ). Перший показник Ц 1 передбачає, що чим ближче до поверхні Землі сировина, тим менша її ціна. Ц 2 орієнтований на споживчу вартість ресурсу, враховує якість ресурсу, світові ціни, напрям використання, дефіцитність тощо. Реальна вартість ресурсу Ц знаходиться в інтервалі Ц 2 >Ц>Ц 1 . Регіональна оцінка грунтів враховує землекористування, властивості грунту, забезпеченість водою, транспортом, енергією. Ресурси лісу оцінюють як витрати на ведення та відновлення лісового господарства. Сума їх залежить від типу лісу і видів деревини. Лісовідновлення передбачає підготовку ділянок, посадку сіянців та догляд за молодим лісом. Тривалість процесу лісовідновлення для хвойних порід – 80...100, для листяних – 20...30 років. Оцінка води залежить від її дефіцитності. За умов нестачі води її оцінка грунтується на принципах рентних платежів. При цьому враховуються витрати на підготовку й очищення води та її постачання споживачеві. Вартість води диференціюється за басейнами рік і коливається в широких межах. Атмосферне повітря за відсутності дефіциту поки що безкоштовне. Плата за забруднення НПС в РФ здійснюється згідно з Постановою Уряду РФ від 28.08.92 №632 “Про затвердження Порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення НПС, розміщеня відходів, інші види шкідливої дії”, а також “Інструктивно – методичними вказівками щодо збирання плати за забруднення НПС” від 24.03.93 №190. В Україні плата за забруднення НПС здійснюється згідно з постановою Кабміну України від 01.03.99 №303 “Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення НПС і стягнення цього збору”. В РФ загальна плата за забруднення атмосферного повітря визначається за формулою: 448 П АТМ = П П П АТМ НЛ АТМ Л АТМ Н + + (12.1) Тут П П П АТМ НЛ АТМ Л АТМ Н , , - відповідно плата за викиди забруднюючих речовин в розмірах, що не перевищують гранично – допустимі нормативи викидів; плата за викиди забруднюючих речовин в розмірах, що не перевищують лімітних значень викидів; плата за надлімітні викиди забруднюючих речовин (в рублях). Плата за викиди забруднюючих речовин в розмірах, що не перевищують встановлені природокористувачам ГДВ, визначається шляхом множення відповідних ставок плати одиниці маси забруднення на масу забрудника і складання отриманих добутків за видами забруднюючих речовин: М К П АТМ і n і АТМ БНі АТМ Е АТМ Н Н ⋅ ⋅ = ∑ =1 при М М АТМ Ні АТМ і ≤ (12.2) ( ) М М К П АТМ Ні АТМ і n і АТМ БЛі АТМ Е АТМ Л H − ⋅ = ∑ =1 при М М М АТМ Лі АТМ і АТМ Ні ≤ < (12.3) ( ) ∑ = > ⋅ ⋅ = n і АТМ Лі АТМ і АТМ БЛі АТМ Е АТМ НЛ М М К П Н 1 5 (12.4) де і – вид забруднюючої речовини, і = 1, 2, 3,..., n; Н АТМ БНі - базовий норматив плати за викид 1т і – ї забруднюючої речовини в розмірах, що не перевищують лімітних значень (руб.); Н БЛі - базовий норматив плати за викид 1т і – ї забруднюючої речовини в розмірах, що не перевищують лімітних значень (руб.); М АТМ і - фактичний викид і – го забрудника (т); М АТМ Ні - ГДВ і – го забрудника (т); М АТМ Лі - лімітний викид і – го забрудника (т); К АТМ Е - коефіцієнт екологічної ситуації та екологічної значущості атмосфери в даному регіоні (для Північно – Західного району РФ К АТМ Е = 1,5). Базові нормативи плати за викиди конкретних забруднюючих речовин визначаються як добуток питомого економічного збитку 449 від викидів забруднюючих речовин в межах допустимих нормативів або лімітів викидів У АТМ на показники відносної небезпечності конкретної забруднюючої речовини для НПС і здоров’я населення АТМ і А і на коефіцієнт індексації К ІН ГДК А А У К Н СДі АТМ і АТМ і АТМ ІН АТМ БНі , * 1 = = , (12.5) де ГДК СД – середньодобова концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. При відсутності ГДК СД застосовується ГДК м. р – максимальна разова концентрація, а при відсутності ГДК СД і ГДК м. р застосовується орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБУВ).Коефіцієнт індексації К ІН вводиться у зв’язку із зміною рівня цін на природоохоронне будівництво та на інші напрями природоохоронної діяльності. В 1998 році коефіцієнт індексації склав К ін = 43. За аналогією з атмосферним повітрям загальна плата за забруднення поверхневих і підземних водних об’єктів визначається за формулою: П П П П ВОД НЛ ВОД Л ВОД Н ВОД + + = . (12.6) Тут П П П ВОД НЛ ВОД Л ВОД Н , , - відповідно плата за скиди забрудників в розмірах, що перевищують допустимі нормативи скидів; плата за скиди забрудників в розмірах, що не перевищують лімітних значень скидів; плата за надлімітні скиди забрудників (руб.). Оцінка вказаних показників здійснюється за формулами:
∑ = = n і ВОД і ВОД БНі ВОД Е ВОД Н М К П * Н 1 при М М ВОД Ні ВОД і ≤ ; (12.7) ( ) М М К П ВОД Ні ВОД і n і ВОД БЛі ВОД Е ВОД Л * Н − = ∑ =1
при М М М ВОД Лі ВОД і ВОД Ні ≤ < ; (12.8) ( ) ∑ = − = n і ВОД Лі ВОД і ВОД БЛі ВОД Е ВОД НЛ М М К П * Н * 1 5 при М М ВОД Лі ВОД і > ; (12.9) 450 в яких використовуються ті ж позначення, що і в (12.2) – (12.6), але відносяться до водних об’єктів. По аналогії з (12.5) визначаються базові нормативи за скиди конкретних забрудників у воду: , А У К Н ВОД і ВОД ІН ВОД БНі = РГ ВОД і ГДК А 1 = , (12.10) де У ВОД – питомий економічний збиток від скидів забрудників у водні об’єкти в межах допустимого нормативу скиду і ліміту (за цінами 3-го кварталу 1998 року складає 0,4435 руб/ умовну тону); А ВОД і - показник відносної небезпеки і–ї речовини у воді; ГДК РГ – гранично допустима концентрація забруднюючих речовин в воді об’єктів рибогосподарського призначення. При відсутності нормативів ГДК РГ застосовуються нормативи ГДК ГП (ГДК в воді об’єктів господарсько – побутового призначення) або ОБУВ. Загальна плата за розміщення відходів визначається за формулою: , П П П ВДХ НЛ ВДХ Л ВДХ + = (12.11) де − П П ВДХ НЛ ВДХ Л , плата за розміщеня відходів у розмірах, що не перевищують лімітних значень, і у тих, що перевищують лімітні значення (руб.). Розмір плати розраховується аналогічно (12.2), (12.3), (12.7), (12.8): ∑ = = n і ВДХ і ВДХ БЛі ВДХ Е ВДХ Л М К П * Н 1 при М М ВДХ Лі ВДХ і ≤ ; (12.12) ( ) М М К П ВДХ Лі ВДХ і ВДХ БЛі n і ВДХ Е ВДХ НЛ Н − ⋅ ⋅ ⋅ = ∑ =1 5 при М М ВДХ Лі ВДХ і > , (12.13) де і – вид розміщуваного відходу, і = 1, 2, 3,..., n; Н ВДХ БЛі – базовий норматив плати за розміщення і-го відходу в розмірах, що не перевищують лімітних значень (руб.); М ВДХ і - фактичне розміщення і-го відходу (т, м 3 ); М ВДХ Лі – річний ліміт розміщення і–го відходу (т, м 3 ); К ВДХ Е - коефіцієнт екологічної ситуації та екологічної значущості місця розміщення відходу (для грунтів Північно – Західного економічного району РФ 3 1, К ВДХ Е = ). При розміщенні відходів на територіях, які належать природокористувачам, базовий норматив плати множиться на коефіцієнт 0,3. При розміщенні відходів в межах міст, населених пунктів, водойм, рекреаційних зоні і водохоронних територій застосовується коефіцієнт 5, менше 3 км від границь вищеназваних об’єктів – коефіцієнт 3. Внесення плати за використання природних ресурсів і забруднення НПС не звільняє природокористувача від виконання заходів з охорони НПС і відшкодування збитків, завданих екологічним правопорушенням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Плата за використання природних ресурсів» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
