На сьогоднішній день у навколоземному космічному просторі знаходиться біля 450–500 активно функціонуючих КА [1]. За типом орбіт КА поділяються на високоорбітальні та низькоорбітальні. До високоорбітальних відносяться КА на ГСО та високоеліптичних орбітах. Геостаціонарні супутники через особливості свого орбітального положення розташовуються нерухомо відносно земної поверхні над екватором на висоті біля 36 тис. км з деякою незмінною довготою підсупутникової точки. Геостаціонарний супутник має широку зону видимості, що складає приблизно третину земної поверхні. Ці та інші позитивні якості ГСО призвели до високої її насиченості космічними апаратами зв’язку. У зв’язку з цим створено спеціальний міжнародний комітет для реєстрації частот, який вирішує задачі розподілення частот для геостаціонарних КА. Зараз в цьому комітеті зареєстровано понад 200 зв’язкових КА і заявлено більше 200 перспективних систем. У високих широтах (вище 75º) використання геостаціонарних супутників неефективне. Для вирішення проблем забезпечення зв’язком у цих районах широко застосовуються супутникові системи КА на високоеліптичних орбітах. Період обертання на такій орбіті 12 годин, причому більшу частину часу супутник знаходиться над територією Північної півкулі. Обслуговування всієї території Росії можливе протягом 8 год, тому для організації постійного зв’язку достатньо трьох-чотирьох КА, які змінюють один одного в зоні обслуговування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Космічні апарати та їхні двигунні установки» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
