Двадцяте століття залишиться у історії як час, коли людство пізнало дві страшні світові війни та стояло на порозі третьої. Початок двадцять першого століття залишить у пам’яті найстрашніші атаки терористів. В світі з’явилася нова загроза – тероризм. Від нього постраждали майже все розвинуті країни світу: США, Велика Британія, Франція, Іспанія, Росія, Італія та ін. Най масштабніші війни початку ХХІ ст. велися саме з терористичними угрупованнями у Афганістані, Іраку, не припиняються військові зіткнення на Близькому Сході. Клуб країн, що мають ядерну зброю поповнився двома новими членами: Індія та Пакистан випробували подібного роду озброєння. США пережили страшну трагедію 11 вересня 2001 року, яка забрала життя майже 10 тисяч мирних мешканців. Президентство Дж. Буша молодшого запам’яталося широкомасштабною антитерористичною кампанією та досі небаченою кризою не енергетичному ринку. Ціни на пальне у 2003 – 2005 рр. зросли втричі, що призвело до банкрутства значної кількості частих середніх та малих підприємств. Подорожчання нафти та укріплення єдиної європейської валюти значно знизило курс долара. Велика Британія також переживає не найкращі часи в економічному плані. Зростання світових цін на нафту значно вплинуло на рівень економічного розвитку. Новий прем'єр Гордон Браун, очоливши уряд у 2007 році не спромігся внести значних змін у економіку. Велика Британія є основним партнером США у «війні з тероризмом», але для неї це стає все більшим тягарем в економічному плані. Франція – один з провідників європейської інтеграції у 2007 році отримала нового президента – Ніколя Саркозі, який дотримується незалежного курсу у зовнішній політиці. Вперше в історії країни на посаду президента претендувала жінка – Сіголєн Руаяль, яка поступилася чинному президенту лише кількома відсотками голосів виборців. У Німеччині вперше за всю історію федеральним канцлером стала жінка – Ангела Меркель. Зростання світових цін на паливо також мало значний вплив на економіку Німеччини. Але за даними провідних економічних видань, ця країна відчула найменший вплив від зростання цін на енергоносії. На початку нового століття лідируючі позиції на світовій економічній арені починає займати Китай, темпи розвитку якого є найвищими у світі. Багато фахівців пов’язують зростання цін на нафту саме з економічним підйомом у Китаї. Економіка країни потребує все більше сировини. Продукція китайського виробництва складає конкуренцію усім провідним виробникам світу. Можна з впевненістю сказати, що економічний центр перемістився на Схід. Хоча комуністична партія залишається керівною політичною силу, країна швидко пристосувалася до капіталістичних реалій сучасного світу. Головною рушійною силою соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу стає інтеграція. Інтеграційні об’єднання еволюціонують у бік поглиблення співпраці між країнами-членами. Поруч з економічними чинниками співробітництва провідну роль починає відігравати й політична складова. Європейський Союз за 50 років свого існування не лише збільшився у територіальному відношенні, а трансформувався у політичний союз, подаючи приклад іншим подібним структурам у світі. Слідом з Європою поглиблюються інтеграційні процеси у Південній Америці, одним з найпотужніших міждержавних об’єднань цього регіону є МЕРКОСУР, на базі якого нещодавно було створено Союз Націй Південної Америки. Можна з впевненістю казати, що всесвітня історія ХХІ ст. – це процес розвитку інтеграційних об’єднань світу та їх співробітництва між собою. Глобалізація стає однією з рушійних сил розвитку цивілізації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Провідні країни Заходу на межі XX-XXI ст.» з дисципліни «Всесвітня історія»
