СУЧАВА (румун. Suceava, старослов’ян. Сочава) — місто в Румунії, центр повіту (жудецу) Сучава. Розташов. в пд.-сх. Буковині, на р. Сучава (прит. Сірету, бас. Дунаю). Населення 106 тис. осіб (2002). Перші згадки про С. містяться в переліку францисканських місій 1345 в поселеннях Молдови (де С. фігурує як Szotovix) і в акті, виданому молдав. воєводою Петром Мушатом 1388, щодо надання королю польс. і вел. кн. литов. Владиславу II Ягайлу грошової позики. Імовірно, місто виникло не пізніше серед. 14 ст. Переміщення столиці із Сірета (нині місто в повіті (жудеці) Су-
чава, Румунія) в С. при господареві Петрові Мушаті створило більш сприятливі умови для розвитку міста, зокрема розпочалися значні роботи з його укріплення. На захід від С. воєвода збудував фортецю Шкея (Cetatea Фcheia). На пн. сх. від міста було зведено воєводську фортецю — «стольний град Сочавський» (Cetatea de Scaun). Для її буд-ва залучили іноз. майстрів. У Мірауцах Петро Мушат збудував муровану церкву Святого Георгія (в якій пізніше був похований), а в середмісті — двір для господаря і його сім’ї (Curtea Domneasca). «Двір господаря» невдовзі був оточений житлами сановних бояр та міських багатіїв — купців, урядників та ін. 1401 місто стало резиденцією митрополита Молдавського. До церкви Святого Георгія в Міроуцах з Білгорода (нині м. Білгород-Дністровський) 1402 було перенесено мощі св. Іоанна Нового, який став святим покровителем Молдови та Буковини. У правління воєводи Штефана III Великого (1457—1504) Сучавська фортеця була значно модернізована, завдяки чому вона витримала дві облоги з боку осман. війська (1476 й 1485) і тритижневу облогу військ польс. короля Яна I Ольбрахта восени 1497, що велася із застосуванням важкої артилерії. Восени 1509 С. відбила напад польс. гетьмана великого коронного М.Каменецького. У 15—16 ст. С. була не лише столицею, а й резиденцією глави волосної адміністрації — сучавського пиркелаба, а також значним ремісничим і торг. центром Молдавського князівства. Тут, на перетині торг. шляхів з Угорщини, Польщі, Валахії та Причорномор’я, була розташов. гол. воєводська митниця (уперше згадана в грамоті 1408). На кошти правителів Молдови у столиці в цей період зводилися численні муровані правосл. церкви та монастирі. Крім православних, у С. будувалися також храми вірмен та католиків. Довкола міста існував оборонний рів. Лише в 16 ст. житла городян перейшли за лінію рову в пд. і зх. напрямках, де сформувалася «Нова вулиця». Влітку 1538 осман. армія на чолі із султаном Сулейманом I Кануні без бою зайняла фортецю в С.
Молдав. князівство опинилося під пануванням Османської імперії. У Сучавській фортеці певний час утримувався 1563 захоплений у полон кн. Д.Вишневецький. 1564 столицю Молдови було перенесено із С. до м. Ясси (нині місто в Румунії). Це призвело до поступового занепаду С. Населення міста скоротилося із 30 тис. на поч. 17 ст. до 2 тис. наприкінці 18 ст. У період правління воєвод із роду Могил (на межі 16—17 ст.) С. на певний час перетворилася на їхню резиденцію. Тут народився митрополит Київський Петро Могила. Воєвода Василь Лупу (1634—53) відремонтував «двір господаря» та «воєводську фортецю», збудував кілька храмів. У цей час зросла вірм. громада із власним єпископом. 1650 і 1653 С. стала місцем бойових дій козац. підрозділів, тут загинув Т.Хмельницький (див. Сучавська оборона 1653). Під час польсько-турецьких війн 1672— 76 і 1683—99 С. не раз займали польс. війська (1673—76, 1683— 84, 1686, 1691—99). У зв’язку із цим молдов. воєвода Думитрашку Кантакузино за наказом султана Мегмеда IV зруйнував фортецю в С., знищення якої довершив землетрус 1684. У 1677 із С. до Ясс було офіційно перенесено резиденцію правосл. митрополитів Молдови. 1775 пн.-зх. частина Молдови (Буковина) була прилучена до д-ви австрійських Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина). Із 1783 С. стала центром дистрикту (із 1794 — повіту). У 1870-х рр. населення С. перевищило 7,5 тис. осіб. За етнічним складом більшість населення міста становили німці та румуни. Мешкали там також вірмени, які займалися торгівлею. Укр. спільнота С. складала 441 особу (на 1880). У С. перебували повітове управління та суд першої інстанції. Діяли правосл. г-зія, кілька нар. шкіл, громад. лікарня. Із 1856 місто мало магістрат на чолі з бургомістром. 1866—69 було збудовано залізницю, яка пов’язала С. з Чернівцями та сусідньою Румунією. 1895 почалося археол. дослідження Сучавської фортеці. Тоді в С. мешкало більше 10 тис. жителів. На поч. 20 ст. місто продовжувало розбудовуватися. Було збудовано кілька готелів, будин-
ків у еклектичному стилі, приміщення повітового управління, ратуші, розбито міський парк, запущено електростанцію, водокачку. 1904 у фортеці С. було відзначено 400 років із часу смерті Стефана III Великого. Під час Першої світової війни С. кілька разів займали рос. та австро-угор. війська. 6 листопада 1918 С. зайняли румун. війська, а 28 листопада 1918 С., як і вся Буковина, увійшла до складу Румун. королівства. У 1920-х рр. у зх. частині С. виник новий квартал «Гирберіє». У місті з’явилися новий парк та агро-продуктова торгова площа Кароля II, лютеранська кірха, «Народний дім», міська б-ка, музеї, концертний зал. 1930 в С. мешкало 17 тис. жителів. 1940 мешканці-німці масово репатріювалися до Райху. 10 квітня 1944 С. зайняли частини Червоної армії. До 1945 в С. діяла рад. військ. адміністрація. У перші повоєнні десятиліття С. пережила процес перебудови. Населення зросло із 21 тис. у 1956 до 100 тис. у 1988. Із 1970-х рр. пром. підпр-ва були сконцентровані в індустріальних зонах Бурдюжень та Шкеї. Після революції 1989 в Румунії С. пережила низку трансформацій. 1990 було створено Музей буковинського села, а пед. ін-т перетворено на Ун-т «Штефан чел Маре». У місті діє ген. консульство України. У Сальчі — міжнар. аеропорт «Сучава». Літ.: Schmidt W. Suczawa’s historische Dankwurdigkeiten von der erste historischen Kenntnis, bis zur Verbindung der Bukowina mit Oesterreich. Czernowitz, 1876; Romstorfer K.A. Cetatea Sucevii. BucureХti, 1913; Matei M.D. ContribuЫii arheologice la istoria oraХului Suceava. BucureХti, 1963; Грамоти XIV ст. К., 1974; Suceava: File de istorie: Documente privitoare la istoria oraХului 1388—1918, vol. 1. BucureХti, 1989; Oprea N. Suceava: Cronica ilustrata. Suceava, 2004; Фlapac M. Cet|Ыi medievale din Moldova (mijlocul sec. al XIV-lea — mijlocul sec. al XVI-lea). ChiХinau, 2004; Suceava: Intre trecut Хi present/ Suceava: Between past and present. Suceava, 2009. М.К. Чучко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУЧАВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
