СУХОМЛИНСЬКИЙ Василь Олександрович (28.09.1918— 02.09.1970) — педагог, публіцист, письменник, громад. діяч. Чл.кор. Академії пед. наук РРФСР (1957) та Академії пед. наук СРСР (1968). Засл. учитель УРСР (1958). Герой Соц. Праці (1968). Н. в с. Василівка (нині село Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл.) в сім’ї тесляра і столяра О.Сухомлинського. Початкову освіту здобув у Василівській семирічці (1926—33). 1934 став студентом підготовчих курсів при Кременчуцькому пед. ін-ті; того ж року вступив до цього закладу на ф-т мови і літератури. Через хворобу 1936 перейшов на заочне відділення Полтав. пед. ін-ту, вже
працюючи викладачем укр. мови і літератури Василівської та Зибківської семирічок (1935—38). Із 1938 — учитель укр. літератури в Онуфріївській середній школі, згодом — завідуючий навч. частиною. Із початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 закінчив військово-політ. курси в Москві; із вересня 1941 — політрук роти в діючій армії. 9 лютого 1942 під Ржевом (нині місто Тверської обл., РФ) був тяжко поранений. Із червня 1942 до березня 1944 — директор середньої школи і вчитель рос. мови і літератури в Удмуртії. 1944—48 очолював Онуфріївський районний відділ нар. освіти і одночасно викладав у школі. Від 1945 виступав із пед. статтями в районній і обласній пресі. Із 1948 і до кінця життя працював директором Павлиської середньої школи. Із 1949 друкувався в респ. і всесоюзних виданнях. 1955 захистив у Київ. ун-ті канд. дис. на тему: «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи». 1956 опублікував у Москві першу монографію «Воспитание коллективизма у школьников». Одна за одною вийшли його книги з теорії і методики виховання дітей, які він впроваджував на практиці. У працях «Верьте в человека» (1960), «Духовный мир школьника» (1961), «Людина неповторна» (1962), «Воспитание личности в советской школе» (1965) та ін. він проголосив пріоритет особистості в навчальновиховному процесі — проблему, якої не торкалася офіц. педагогіка, вирішуючи її в дусі загальнолюдських цінностей. Найвідоміша праця С. — «Серце віддаю дітям» (1969), яка отримала 1-шу премію Пед. т-ва УРСР (1973) і Держ. премію УРСР (1974), була перевидана вже 9 разів в Україні (1971—88), двічі — в Кишиневі (нині столиця Молдови; 1978, 1979) та Мінську (1981, 1982), а також 50 разів за кордоном 25 мовами, як і ін. його твори (особливо в Німеччині та Японії). Він постійно вів культурно-освітню роботу в смт Павлиш Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл., брав участь у численних науково-пед. заходах. Перу С. належать бл. 1200 худож. творів (науково-худож. оповідань, есе, казок).
Нагороджений 2-ма орденами Леніна, ін. орденами і медалями СРСР, зокрема медаллю А.Макаренка. 1967 в «Учительській газеті» за 18 травня вийшла стаття, в якій С. звинувачувався в поширенні ідей міщанського індивідуалізму, абстрактного гуманізму та «міфічної людяності». Нападки неосталіністів від педагогіки, обурених його працями про комуніст. виховання, мали політ. характер і прискорили смерть С. П. у смт Павлиш. Однак спадщина видатного педагога була новаторською для того часу й отримала визнання в усьому світі. За ініціативою Укр. асоціації Василя Сухомлинського, осередки якої є у 20-ти областях, із 1993 проводяться щорічні Всеукр. пед. читання «В.О. Сухомлинський в діалозі з сучасністю». Кіровоград. пед. ун-т та Терноп. ін-т експериментальної педагогіки проводять Всеукр. конкурси студентських робіт за спадщиною С. За 1987—2000 захищено 30 канд. дис. ученими України, Білорусі, Росії, Грузії, Вірменії, Болгарії та кілька докторських (у Москві, Єревані та Австралії). Активно працюють Сухомлинського В. педагогічномеморіальний музей у Павлиші, Укр. коледж ім. В.Сухомлинського (середня школа № 272) в Києві, лабораторія з вивчення спадщини В.Сухомлинського в Уманському пед. ун-ті (із 1996). У Марбурзькому ун-ті (Німеччина) 1990 створено Міжнар. т-во послідовників В.Сухомлинського, яке щорічно проводить пед. читання вчених Європи. Іменем С. названі вулиці в містах Переяслав-Хмельницький (1989), Калуш та Івано-Франківськ (1991), кілька навч. закладів, Держ. науковопед. б-ка у Києві. 1993 відбулася 1-ша Міжнар. конференція «Європейська педагогіка і Василь Сухомлинський як сучасний педагог-гуманіст», в якій взяли участь вчені з 14 країн світу. На могилі С. в смт Павлиш встановлено пам’ятник. Тв.: Вибрані твори, т. 1—5. К., 1976—77; Избранные педагогические сочинения, т. 1—3. М., 1979—81; Избранные произведения, т. 1—5. К., 1979—80. Літ.: Антонець М.Я. Полеміка навколо А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського. «Вісник Академії педагогічних наук України», 1993, № 1;
913 СУХОМЛИНСЬКИ
М.І. Сухомлинов.
В.О. Сухомлинський.
914 СУХОМЛИНСЬКО
Кваша Б.Ф. Воспитательная система В.А. Сухомлинского. СПб., 1999; Мухин М.И. Педагогическая система В.А. Сухомлинского: Традиции и новаторство. М., 1999; В.О. Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 26.05.2000 р. К., 2000; Савченко О. Розвиток сухомлиністики за 10 рр. (1993—2003). В кн.: Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка: Серія: Педагогічні науки, вип. 52, ч. 1. Кіровоград, 2003; Лия Цзихуа. Творческое использование наследия В.А. Сухомлинского в КНР. К., 2005; Сухомлинська О. В.О. Сухомлинський. В кн.: Герої — освітяни і науковці України. К., 2005; Сухомлинська О.В. та ін. Українська педагогіка в персоналіях, кн. 2. К., 2005; Артемова Л.В. Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського. В кн.: Артемова Л.В. Історія педагогіки України. К., 2006; Промінь павлиських жоржин. В кн.: Шаповал Ю.Г. І любов, і журба, і надія: Публіцистичні асоціації. Львів, 2009. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУХОМЛИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
