СТШАЛКІВ, Стрілково (Strza»kowo) — один із найбільших таборів на теренах Познанського воєводства поблизу м. Вжесня (WrzeСnia; нині місто Великопольського воєводства, Польща), що в ньому перебували у 1919—23 військовополонені та інтерновані військові укр. армій та цивільні особи. Створений під час Першої світової війни нім. військ. адміністрацією в розрахунку на утримання 30 тис. військовополонених, займав територію в 75 га. Поділявся на 4 сектори (у кожному — 7—8 вели-
ких землянок, бараки, санітарні пункти). З відродженням Польс. д-ви наприкінці 1918 табір перейшов до її юрисдикції та був розширений для утримання 50 тис. осіб. Улітку 1919 тут перебувало 25 тис. полонених — переважно вояків Української Галицької армії. Невідповідні умови утримання спричиняли високу смертність. Наприкінці 1919 у С. перебувало 10,4 тис. укр. військових, наприкінці 1920 — майже 37 тис. У січні 1921 до табору прибули інтерновані Запасна бригада Армії УНР генерал-хорунжого Н.Никоніва, частини 1-ї Запорізької, 5-ї Херсонської й Окремої кінної д-зій, прикордонного корпусу, перекинуті з ін. таборів. Групу військ УНР очолив генерал-хорунжий А.Пузицький. У 2-й пол. 1921 до С. переведено підрозділи Армії Української Народної Республіки з кількох ін. таборів — Ланцута (липень), Вадовиць і Пйотркова Трибунальського (з обох у вересні), невелику групу з Александрова Куявського (жовтень). У таборі працювали перенесений із Ланцута Укр. нар. ун-т (758 слухачів) із військ. ф-том, укр. г-зія, перебував Наддніпрянський хор Д.Котка, який гастролював Польщею. Видавалися часописи «Військовий вісник», «Наша зоря», «Нове життя», «Промінь», «Спортсмен», «Студентський вісник» та ін. У серпні 1922 більшість укр. військових було переведено до табору в Каліші. У С., у т. зв. пром. частині табору, залишилося бл. 600—700 осіб із т. зв. групи полковника О.Ковальського. Після остаточної ліквідації табору в червні 1923 і знесення бараків у С. залишилася невелика (58 осіб) група укр. військових із родинами, які замешкали в будинку колиш. комендатури. Таким чином у С. й околицях постала укр. еміграція, що займалася переважно ремеслом. Літ.: Військовий факультет Українського народного університету в таборі Ланцут—Стрілково. «Літопис Червоної Калини», 1931, ч. 4; Колянчук О. Незабуті могили. Львів, 1993; Wiszka E. UkraiЅcy w Strza»kowie. «Kwartalnik WrzesiЅski», 1999, nr. 3; Вішка О. Українці у таборі в Стшалкові (1919—1923). В кн.: Вісник Київського державного лінгвістичного університету, вип. 3. К., 1999; Колянчук О. Увічнення нескорених: Укра-
їнські військові меморіали 20—30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Львів, 2003; Wiszka E. Emigracja ukraiЅska w Polsce 1920—1939. ToruЅ, 2005. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТШАЛКІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
