СТРУМИЛІН Станіслав Густавович (справжнє прізв. — СтрумиллоПетрашкевич; 29(17).01.1877— 25.01.1974) — учений у галузі економіки, статистики, управління нар. госп-вом, демографічного прогнозування, екон. історії. Під його кер-вом була розроблена
872 СТРУХМАНЧУК
С.Г. Струмилін.
Я.М. Струхманчук.
перша у світі система матеріальних балансів. Дійсний член АН СРСР (1931). Герой Соц. Праці (1967). Н. в с. Дашківці (нині село Літинського р-ну Він. обл.). Сім’я походила з давнього шляхетського роду. 1896 став студентом Петербурзького електротех. інституту, звідки його тричі відраховували за революц. діяльність. Активно працював у «Союзі боротьби за визволення робітничого класу». У січні 1901 був заарештований охранкою і після 13-місячного тюремного ув’язнення висланий у Вологду (нині місто в РФ) на 3 роки. Після втечі опинився в Парижі (Франція), де працював у друкарні. 1903 повернувся в Росію для нелегальної роботи, але знову був заарештований і після річного тюремного ув’язнення засланий на 10 років. Навесні 1905 вдруге втік із заслання. 1906 і 1907 був делегатом IV і V з’їздів Російської соціал-демократичної робітничої партії (у Стокгольмі (Швеція) і Лондоні (Велика Британія)). 1914 С. вдалося закінчити екон. відділення Петерб. політех. ін-ту. За працю «Договір позички в давньоруському праві» йому присвоїли наук. ступінь. Після Лютневої революції 1917 С. — член Петрогр. ради робітн. депутатів. Працював зав. відділу статистики Петрогр. обласного комісаріату праці. Був організатором і очолив відділ статистики у Вищій раді народного господарства. 1921—37 і 1943—51 працював у Держплані РСФРР/СРСР. Роботу в Держплані поєднував з наук. і пед. діяльністю, беручи участь у роботі кафедр Моск. ун-ту (1921—23), Ін-ту нар. господарства (1929— 30), Планового інституту ім. Г.Кржижановського (1931—50). 1931 обраний дійсним членом АН СРСР. У роки Великої Вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 був одним з організаторів Комісії АН СРСР по мобілізації ресурсів Уралу, Зх. Сибіру і Казахстану для потреб оборони. Протягом 1942—46 працював заст. голови Ради філіалів і баз АН СРСР. Після війни продовжував працювати в АН СРСР, керуючи сектором нар. госп-ва в Ін-ті економіки АН СРСР. У наступні роки, займаючи низку держ. по-
сад, працював одночасно в Моск. екон. ін-ті та в Ін-ті економіки АН СРСР. 1948—74 перебував на науково-пед. роботі в Академії сусп. наук при ЦК КПРС. 1957 у віці 80-ти років вийшов на пенсію, однак продовжував вести наук. діяльність. 1958 за монографію «Історія чорної металургії в СРСР» одержав Ленінську премію. С. був основоположником досліджень з економіки праці в СРСР. Йому належать ґрунтовні демографічні дослідження. Він надавав істор. перспективу кожній економічній проблемі, яку розглядав. Перу С. належать понад 700 праць. Найбільші з них — «Богатство и труд» (1905), «Проблемы экономики труда» (1925), «Рабочий быт в цифрах» (1926), «Очерки советской экономики» (1928), «Промышленный переворот в России» (1944), «История черной металлургии в СССР» (1954), «Очерки экономической истории России» (1960), «Избранные произведения» (т. 1—8, 1963—68), «Проблемы экономики труда» (1982). Як людина був простим і добрим у спілкуванні з усіма. Виховав 16 чужих дітей, які стали йому рідними. Лауреат Держ. премії СРСР (1942) і Ленінської премії (1958). П. на 97-му році життя. Похований у Москві, де 1983 йому було споруджено пам’ятник. Тв.: Из пережитого. М., 1957. Літ.: Проблемы экономической науки и практики: Сборник статей, посвященный 95-летию С.Г. Струмилина. М., 1972. І.М. Романюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТРУМИЛІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
