СТРАЖЕСКО Микола Дмитрович (29(17).12.1876—27.06.1952) — учений-медик, один із фундаторів рад. наукової школи терапевтів і кардіологів. Дійсний член АН УСРР (1934), АН СРСР (1943), Академії мед. наук СРСР (1944). Засл. діяч науки УСРР (1934). Герой Соц. Праці (1947). Н. в м. Одеса. 1899 закінчив мед. ф-т Київ. ун-ту. Працював на кафедрі спец. патології і терапії Київ. ун-ту, одночасно 1900 одержав місце інтерна терапевтичного відділення Київ. міської лікарні, яким завідував тоді проф. В.Образцов. 1901 проходив спеціалізацію з питань кардіології у провідних клініках Парижа (Франція), Берліна, Мюнхена (обидва міста в Німеччині). У Берліні С. познайомив нім. лікарів з особливостями методики обстеження хворих, які увійшли у практику школи В.Образцова. 1902—04 працював у лабораторії І.Павлова в Санкт-Петербурзі. 1904 захистив докторську дис. на тему: «До фізіології кишок». 1907—17 — професор Київ. жін. мед. курсів (від 1916 — ін-т), 1919—22 — зав. кафедри факультетської терапевтичної клініки мед. ф-ту Новорос. (згодом Одес.) ун-ту. Від 1922 працювaв у Київ. мед. ін-ті. Від 1936 С. очолював Укр. НДІ клінічної медицини, який був створений у тому ж році за його проектом (1952 ін-ту було присвоєно ім’я академіка С.). У роки Другої світової війни С. і частина співробітників ін-ту були евакуйовані до м. Уфа (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), де продовжували науково-пед. та клінічну роботу в Башкирському мед. ін-ті. 1942 — зав. кафедри факультетської терапевтичної клініки 1-го Моск. мед. ін-ту (Уфа). 1944, із відновленням діяльності Укр. ін-ту клінічної медицини в Києві, С. разом з колективом ін-ту продовжив науково-дослідну та клінічну діяльність.
1906 С. описав деякі симптоми хвороб органів кровообігу (напр., т. зв. гарматний тон при порушенні діяльності серця). Разом з В.Образцовим вперше у світі (1909) описав клінічні ознаки тромбозу вінцевих артерій серця. 1924 розробив метод фізичної діагностики захворювань органів черевної порожнини, тоді ж вийшла його монографія «Основы физической диагностики заболеваний брюшной полости», 1934 довів гіпотезу стрептококової етіології ревматизму. С. разом зі своїми учнями вніс значний вклад до багатьох розділів клініки внутр. хвороб, особливо з проблем кардіології, ревматології, септичних захворювань внутр. органів тощо. Його праці змусили докорінно переглянути уявлення про сутність недостатності кровообігу, ревматизму, раневої інфекції, клінічної гематології тощо. Серед його учнів такі відомі вчені, як академіки В.Василенко, В.Іванов, Д.Чеботарьов, професори А.Міхньов, Д.Яновський, Н.Щупак, С.Штейнберг, Ф.Примак, та багато ін. Нагороджений 2-ма орденами Леніна (1944, 1947), 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1945), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) та ін. медалями. П. у м. Київ. 1978 в Києві вченому споруджено пам’ятник. Праці: Избранные труды, т. 1—2. К., 1957. Літ.: Михнев А.Л. Н.Д. Стражеско — выдающийся представитель советской медицинской науки: К 75-летию со дня рождения. К., 1952; Дупленко К.Ф. М.Д. Стражеско. К., 1973; Калита В.Т. Микола Стражеско. К., 1977; Коваленко В.М., Камінський О.Г. Академік М.Д. Стражеско і розвиток вітчизняної кардіології та ревматології. К., 2001; Коваленко В.М. Академік Стражеско та сучасність. К., 2006. Н.В. Кривець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТРАЖЕСКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
