СТЕФАН БАТОРІЙ (Stefan Batory; 27.09.1533—12.12.1586) — князь Трансильванії (1571—76), король Речі Посполитої (1576— 86), полководець. Н. в м. Шомліо (нині м. Шимлеу-Сильваніей, Румунія). Походив з відомого угор. роду, син трансильванського кн. Стефана Баторі (Баторія) та Катерини Телегді. Вчився в Падуанському університеті. Після втечі у Францію короля Речі Посполитої Генріха Валуа (франц. король Генріх III) С.Б. було обрано новим королем за умови його одруження з Анною Ягеллонкою — сестрою покійного короля Речі Посполитої Сигізмунда II Августа. Трансильванський престол перейшов до племінника С.Б. — Сигізмунда Баторі. Під час правління С.Б. в Речі Посполитій його вірним помічником був Я.Замойський, одружений з племінницею С.Б. Гризельдою (пізніше став канцлером коронним і великим гетьманом коронним). С.Б. прагнув зміцнити владу монарха, приборкував магнатів, не спиняючися перед стратами (страта С.Зборовського, котрий певний час був гетьманом Війська Запорізького), зміцнював армію, створивши, напр., т. зв. вибранецьку піхоту (див. Вибранці), провів суд. реформу, запровадивши замість королів. суду два трибунали (Коронний трибунал і Головний Литовський трибунал). Будучи католиком, С.Б. прагнув не допустити загострення конфліктів з іновірцями; сприяв створенню Віленської академії (1578). Не зумівши перемогти Гданськ (1577), С.Б. однак досягнув компромісного вирішення проблеми взаємовідносин цього міста з Річчю Посполитою. З іменем С.Б. пов’язаний перелом у ході Лівонської війни 1558— 1583, у Моск. д-ви було відвойовано Полоцьк (нині місто Вітеб-
Стефан Баторій. Портрет роботи Войцеха Стефановича. 1578.
ської обл., Білорусь), Великі Луки (нині місто Псковської обл., РФ), воєнні дії були перенесені на Смоленщину, Сіверщину і на власне моск. землі (облога Пскова 1581). Воєнні успіхи С.Б. змусили моск. царя Івана IV укласти Ям-Запольський мир (1582), внаслідок чого моск. війська були виведені з Білорусі та Прибалтики. Заради перемоги в Лівонській війні 1558—83 С.Б. уникав конфлікту з Османською імперією, через що було страчено вождя запороз. козаків І.Підкову (1578). 1578 Б. провів т. зв. козацьку реформу, відповідно до якої на королівську службу було набрано 500 укр. козаків, за якими закріплювалися певні соціальні права і привілеї, за військ. службу виплачувалася платня. Проведені С.Б. заходи, попри їхню обмеженість, сприяли започаткуванню процесу оформлення козацтва як окремого соціального стану, а також слугували підставою для обґрунтування козаками перед владою Речі Посполитої законності своїх вимог щодо збереження «старожитніх прав і вольностей». Після перемоги над Моск. д-вою С.Б. розпочав підготовку до війни проти Осман. імперії, у котрій важливу роль відводив запороз. козацтву, однак невдовзі помер у м. Гродно (нині місто в Білорусі). Літ.: Стороженко А.В. Стефан Баторий и днепровские козаки. К., 1904; Poczet Krol\w ksiуt polskich. Warszawa, 1978; Леп’явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561—1591). Чернігів, 1999; Wisner H.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТЕФАН БАТОРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
