СТАХІВ Матвій Іванович (30.11. 1895—02.06.1978) — суспільнополітичний діяч, учений-історик, правник, соціолог, публіцист укр. діаспори. Н. в с. Нуще на Збаражчині (нині в Терноп. обл.) в Галичині у сел. родині. Після закінчення г-зії в Перемишлі вступив добровольцем до Україн-
ської Галицької армії, старшина. 1924 у Празі (Чехословаччина) закінчив студії права і сусп. наук у Карловому університеті, став д-ром наук. Під час навчання очолював укр. студентство. З 1925 — діяч Української соціалістичної радикальної партії, її секретар (1925—29) та редактор її тижневика «Громадський голос» (1929—39), журналів «Проти хвиль» (1928—29) і «Живе слово» (1939), голова Союзу сел. спілок. Одночасно практикував право у Львові (до 1939), був директором народного ун-ту «Самоосвіта» (1930—39) та редактором його видань. Під час Другої світової війни С. займався наук. діяльністю, підтримував зв’язки з укр. політ. і церк. діячами. В еміграції в Німеччині став співтворцем Укр. нац. ради, професором соціології та державно-адм. права Українського вільного університету в Мюнхені, Укр. екон. вищої школи та Українського технічно-господарського інституту. З 1931 С. — член, з 1942 — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Від 1949, після переїзду до США, — член управи, 1-й заст. голови, 1969—74 — голова НТШ у США, діяч Українського конгресового комітету Америки і Світового конгресу вільних українців (СКВУ). Редактор «Нової волі» (1949— 71) — органу Укр. робітн. союзу, член підготовчого к-ту скликання СКВУ, член секретаріату СКВУ від першого конгресу. В укр. громаді Америки тривалий час працював у складі Екзекутиви Укр. конгресового к-ту Америки. Осн. напрямами наук. досліджень С. були теми історії визвол. змагань, демократії, державності, соціалізму, комуніст. руху, правного статусу Укр. д-ви, історії політ. рухів та політ. режимів, національно-політ. проблем Української революції 1917—1921, державно-правового устрою Української Народної Республіки, держ. буд-ва, дипломатичної і військ. оборони, рад. влади в Україні. С. — автор цілої низки наук. і науково-публіцистичних праць
з історії та соціології, брошур на політ. теми. П. в Ел Кагуні (шт. Каліфорнія, США), похований у Філадельфії (США). Осн. праці: «Права і обов’язки громадських урядів: Пояснення галицьких громадських законів і порад, як боротися перед надужиттям громадських урядів» (1927); «Проти хвиль: Історичний розвиток українського соціялістичного руху на західних українських землях» (Львів, 1934); «Про державу» (1935); Демократія, соціалізм і національна справа» (1936); «Москвофільство: Його батьки і діти: Історичний нарис»; «Хто винен: З історії комуністичного руху» (1938, 1939); «Зміна назви держави як вислід розвитку держави»; «Загальний курс науки про адміністрацію і адміністративне право» (1948); «Гетьманський режим у 1918 р. та його державно-правна якість» (Нью-Йорк—Детройт—Скрентон, 1951); «Українські політичні партії у соціологічнім насвітленні» (Нью-Йорк—Детройт— Скрентон, 1954); «Революційна боротьба в СССР та репресії режиму проти неї: До соціологічної проблематики революції проти більшовицького тоталітаризму» («Вільна Україна», 1954, ч. 2); «Звідки взялася совєтська влада в Україні і хто її будував?: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади над Україною (з використанням дипломатичних нот і інших малозначних більшовицьких матеріалів)» (ч. 1, 1955); «Перша Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади під час першої частинної окупації України» (ч. 2, 1956); «Друга Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади під час другої частинної окупації України» (ч. 3, 1957); «Західня Україна та політика Польщі, Росії і Заходу (1772—1918)» (т. 1—2, Скрентон, 1958); «Чи була Українська національна Революція в 1917 р.»; «Відновлення Української Держави в 1917—1918 рр. — реальне чудо в історії»; «Правні підстави устрою УНР»; «Держав-
но-правна і міжнародно-правна якість Третього Універсалу»; «Михайло Грушевський як державник»; «Учений і суспільний філософ як Президент держави: Професор Михайло Грушевський як провідник української національної революції і перший Президент УНР» (1958, ч. 17); «Нариси з історії національносуспільного руху в Галичині 1772—1890 pp.» у збірці «Збаражчина» (1963); «Державно-правний розвиток УНР і різні етапи совєцької влади в Україні»; «Західня Україна» (т. 1—6, 1958— 61); «Відновлена українська держава і совєтська Росія»; «Україна в добі Директорії УНР» (т. 1—7, 1962—65); «Про совєтський режим на Україні» (т. 1—4, 1955— 69); «Західня Україна на тлі історії Європи в 1918—1919 рр.» (т. 1—2, 1969—71; у співавт.); «Третя Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії воєнної інвазії Совєтської Росії в Україну і розвитку окупаційної системи в часі: листопад 1919 — листопад 1924» (Нью-Йорк, 1969); «Західня Україна: Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918—1923» (т. 3—4, Скрентон, 1961); «Христова церква в Україні (988—1596): Нарис історії Української католицької церкви та аналіза схрещування в ній інтересів Риму, Царгороду, Варшави й Москви в національно-політичному аспекті» (1985); «Україна в Добі Директорії УНР» (т. 1— 7, Скрентон, 1963—67); «Про українську зовнішню політику, ОУН, Карпатську Україну та політичні вбивства Кремля» (Гадяч, 2005); «Україна і Європейський заколот у 1917—1919» (т. 1—2; у співавт.); «Україна проти більшовиків: Нариси з історії агресії Совєтської Росії» (кн. 1—3, 2003—04); «Soviet Statehood of Ukraine from Sociological Aspect» (1961); «Ukraine and Russia, an Outline of History...» (1968); «Western Ukraine at the Turning Point of European History» (1971; у співавт.); «Ukraine and the European Turmoil 1917—1919» (1973; у співавт.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стахів Матвій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
