СТАРОКИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ (в укр. джерелах «Московський город», назва «Старокиївська» стала вживатися після 1706) — комплекс укріплень навколо Верхнього міста в Києві, що існував від 1654 до кінця 18 ст. Споруджений одразу після приєднання Києва до Моск. д-ви як
була ліквідована. Її вали знесли в 1830—70-ті рр. Літ.: Меньшов Д.П. Старокиевская и Печерская крепости. К., 1913; Алферова Г., Харламов В. Киев во второй половине XVII века. К., 1982. Д.Я. Вортман.
Старокиївська фортеця. Фрагмент плану Києва 1768.
міська фортеця і місце дислокації рос. гарнізону (чисельність коливалася від 2,5 до 7 тис. осіб) та адміністрації на чолі з воєводами. При буд-ві були використані занедбані вали давньорус. часу (див. Володимира місто, Місто Ярослава). На першому етапі існування укріплення являли собою вали з «острогом» (частоколом) на гребені та дерев’яними баштами. Всередині фортеці містилися двір воєводи, приказна палата, поштовий двір, «полкові ізби» (казарми), колодязі, склади зі зброєю та продовольством. З 1672 за участю західноєвроп. інженерів (зокрема, П.Гордона) проводилися модернізація укріплень (збільшення товщини валів, заміна острога бруствером, а башт — «роскатами» і «виводами», спорудження «виводних городків») і буд-во нових «поперечних» (внутрішніх) валів, внаслідок чого територію фортеці було поділено на 4 відділення — Андріївське, Софійське, Печерське і Михайлівське. Після заснування 1706 Печерської фортеці (див. Київська фортеця), до якої перебралися губернська адміністрація (1711) і осн. сили гарнізону, С.ф. почала втрачати своє значення. Втім, у 1730-ті (за Б.-К.Мініха) і 1740—50-ті рр. (під кер-вом Д.Дебоскета) проводилися роботи щодо її ремонту і модернізації, зокрема було збудовано дві цегляні брами — Золоту (1753, поруч із давньорус. Золотими воротами, які опинилися в тілі валу; знесена 1799) і Печерську (бл. 1756, знесена 1833, умовно відтворена на майдані Незалежності 2001). Між 1797 і 1799 С.ф.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОКИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
