СТАН — 1) у Рос. д-ві 14— 18 ст. — адм.-тер. одиниця, підсудна представникам влади, з кінця 15 ст. — частина повіту, існував до поч. 20 ст.; 2) адміністративно-поліцейська одиниця у складі повіту на чолі зі становим приставом, включала кілька волостей. Створена відповідно до «Положення про земську поліцію» (1837), в середньому на повіт припадало 2—3 стани (до 1905), кожен із яких поділявся на сотні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
