СРІБЛЯНИК — давньорус. монета кінця 10 — поч. 11 ст. Нумізмати назвали її терміном «Повісті временних літ» (згадується під 1115). Перші срібляники, так само, як златники, були карбовані київ. кн. Володимиром Святославичем у зв’язку із запровадженням християнства на Русі бл. 990 і одруженням його з візант. принцесою Анною. Рус. майстри виготовляли срібляники за зразком візант. міліарісія, водночас срібляники оригінальні за технікою: їх карбували, на відміну від міліарісія, на литих кружках. Срібляники випускалися від імені київ. князів Володимира Святославича, його синів Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. Найчастіше трапляються срібляники Володимира Святославича. Згідно із класифікацією І.Толстого—І.Спаського срібляники поділяються на 4 типи. Срібляники 1-го типу були емітовані бл. 990. На їхньому лицьовому боці — зображення Володимира Святославича в царських інсигніях, над його лівим плечем — особисто-родовий князівський знак (тризуб); на зворотному — зображення Христа Пантократора. Легенда «Владимир, а се его сребро» незабаром змінилась іншою: «Владимир на столе». Тип і
легенда срібляників змінилися через 20 років: зображенням родового знаку Володимира Святославича на все поле монети. Легенда срібляників 2—4-го типів: «Владимир на столе, а се его сребро». Набагато рідше Володимирових трапляються срібляники Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. На срібляниках Ярослава Мудрого — зображення св. Георгія (небесний покровитель князя), на зворотному боці — тризуб. Легенда: «Ярославле сребро». Срібляники Святополка носять його ім’я (часом християнське — «Петр»; «Петрос»). Легенда: «Святополк на столе, а се его сребро». На зворотному боці особисто-родовий знак Святополка двозуб. Усі срібляники (за винятком малих срібляників Ярослава Мудрого) важать у межах 2,4—3,4 г, зроблені в більшості з низькопробного срібла. Сьогодні їх відомо лише бл. 340, що свідчить радше про пропагандистське, а не економічне призначення срібляників. Літ.: Толстой Д.И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. СПб., 1882; Орешников А.А. Денежные знаки домонгольской Руси. М., 1936; Сотникова М.П., Спасский И.Г. Тысячелетие древнейших монет России. Л., 1983. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СРІБЛЯНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
