СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ — 1) до 1918 заг. назва для різних напрямів соціаліст. руху (див. Соціалізм); 2) після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 та утворення Інтернаціоналу Комуністичного (1925) — назва поміркованого напряму в соціаліст. русі. С.-д. виникла в Зх. Європі в серед. 19 ст. за умов індустріальної революції та внаслідок поширення ідей утопічних соціалістів (К.-А. де Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен), а також П.-Ж.Прудона, Ф.Лассаля, Л.-О.Бланкі та К.Маркса. Соціал-демократ. рух реалізовувався в різних формах, але в його основі лежали гасла соціальної справедливості, демократ. та екон. реформ, спрямованих на покращення становища робітництва. Протягом 2-ї пол. 19 ст. зазнавав ідеологічних впливів прудонізму, анархізму, марксизму, бакунізму. Координуючим органом С.-д. виступали Інтернаціонал I (1864—76) та Інтернаціонал II (із 1889). С.-д. набула популярності як у розвинутих країнах Зх. Європи, так і в Росії, азійських країнах. На 1870—80-ті рр. припало утворення масових партій соціал-демократ. спрямування в Німеччині, Франції, Великій Британії та ін. країнах Європи. Після низки об-
межень діяльності на межі 19— 20 ст. соціал-демократ. партії стали складовою партійно-політ. систем Зх. Європи. Між Першою світовою війною та Другою світовою війною європ. С.-д. зазнала кризи, спричиненої появою радикального комуніст. руху, фашизму, нацизму, утворенням авторитарних і тоталітарних режимів. Після II світ. війни координуючим органом С.-д. став Соціалістичний Інтернаціонал (1947), а ідеї С.-д. набули значного поширення внаслідок відновлення демократ. режимів у ФРН, Франції, Італії, ін. країнах та популярності кейнсіанської екон. теорії. Найвідомішою є діяльність Соціал-демократ. партії Швеції, яка, перебуваючи при владі, побудувала в 1950—70-х рр. т. зв. модель швед. соціалізму. Частина ідеології С.-д. стала складовою поширених концепцій «соціальної держави». У 1980—90-х рр. С.-д. частково втратила популярність із причини повороту екон. теорій у бік неолібералізму та монетаризму, поширення ідеології неоконсерватизму, розчарування в країнах Центрально-Східної Європи в соціаліст. моделі. Але на початку 3 тис. відбувається оновлення соціал-демократ. ідеології як одного з аргументів критики глобалізації та глобального капіталізму. В Україні провідниками ідей С.-д. були М.Драгоманов, І.Франко, галицькі «радикали» (Русько-українська радикальна партія, Українська соціал-демократична партія). У підросійській Україні з 1900 серед нелегальних політ. орг-цій С.-д. займала пануюче становище (Революційна українська партія, Українська соціал-демократична робітнича партія, Бунд, Російська соціал-демократична робітнича партія (меншовиків та більшовиків), Партія соціалістів революціонерів). Після Лютневої революції 1917 в Росії кількість соціал-демократичних організацій значно зросла, але внаслідок громадян. війни 1918— 1922 і перемоги більшовиків, зі встановленням тоталітарного режиму соціал-демократ. рухи припинили свою діяльність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
