СОЛОХА — курган скіф. царів. Розташов. за 7 км на пн. від с. Велика Знам’янка Кам’янськоДніпровського р-ну Запоріз. обл. Розкопаний 1912—13 М.Веселовським. Під насипом (висота 18 м) виявлено дві послідовно зроблені могили — кінця 5 ст. до н. е. та 380-х рр. до н. е. Першу, у вигляді колодязя із двома камерами, супроводжувала могила двох коней у золотій вузді. Склеп гол. небіжчика пограбовано в давнину, а склеп із побутовим начинням уцілів. У ньому були великий казан із дерев’яним черпаком, 3 амфори, бронзова жаровня на коліщатках, дерев’яний стілець. Другий поховальний комплекс: підземна галерея (довжина 10 м) із трьома нішами, могила п’ятьох коней та конюха, з ним пов’язана добудова насипу на 4,5 м. Коні були в коштовній упряжі із золотими та срібними прикрасами. Вбрання гол. небіжчика, якого супроводжували двоє слуг, було розшите 300 золотими платівками, доповнювали його золоті гривна та 5 браслетів, гребінь із зображенням батальної сцени. Зброя царя: грец. шолом, бронзовий та залізний захисний обладунок, бронзовий пернач, меч у золотих піхвах, сагайдак, оздоблений сріблом, а посуд — бронзові казани, лутерій, 12 амфор, 7 срібних посудин та оздоблена золотом дерев’яна чаша. У тайнику була велика золота фіала зі сценами шматування, що стояла на срібному гориті. Більшість предметів із С. зберігаються в Держ. Ермітажі (Санкт-Петербург). Літ.: Манцевич А.П. Курган Солоха. Л., 1987. О.Є. Фіалко.
ди. До компетенції С. належав також розгляд суд. справ, щодо яких магдебурзьке право передбачало смертну кару. На утримання С. залишалася 1/6 частина чиншу та панщини, а також 1/3 частина суд. штрафів, які сплачували жителі села. У тих укр. селах, де солтиства нім. права замінювали відповідні інститути самоврядування руського права та волоського права, селяни активно виступали проти їхнього впровадження. Це пояснювалося феодалізацією солтиств, при чому інститут С. все більше еволюціонував від репрезентанта волі громади села до її сюзерена. С.-шляхтич уже створював цілий штат свого уряду, призначаючи лендвійта та колегію лавників для судочинства. У випадках, коли солтиство було викуплене князями, зем’янами, панами чи боярами, останні призначали С., який ставав простим управителем села, зобов’язаним виконувати волю свого сюзерена.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЛОХА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
