СОКОЛОВ Іван Іванович (11.12. 1865—03.05.1939) — візантиніст та історик Церкви. Професор (1904). Н. в с. Нова Олексіївка Саратовської губ. в сім’ї священика. Початкову освіту здобув у Саратовському духовному уч-щі й семінарії, 1886—90 навч. в Казанській духовній академії. Після захисту магістерської дис. (1891) переїхав до Санкт-Петербурга, де 1894—1903 викладав у Петерб. духовній семінарії, a з жовтня 1903 працював на кафедрі історії Греко-сх. церкви Петерб. духовної академії. 1904 захистив докторську дис. та був обраний ординарним професором. Співпрацював із кількома періодичними виданнями, зокрема, 1895—1903 вів розділ «Библиография: Россия» у час. «Византийский временник», а з 1904 працював у час. «Церковный вестник» (із 1912 — гол. редактор). Член Правосл. Палестинського т-ва, нагороджений багатьма церк. відзнаками та орденами Сх. патріархатів і Грец. королівства. Експерт Найсвятішого Синоду, учасник і гол. доповідач з низки питань Помісного собору 15 серпня 1917. На початку 1919, рятуючись від терору, намагався влаштуватися в Києві. 1919—20 — приватдоцент Київ. ун-ту, водночас — член Археогр. комісії УАН, співробітник 1-го відділу УАН (до 1922). Після повернення до Петрограда (нині м. С.-Петербург) працював викладачем новогрец. мови в Богословському ін-ті, Ін-ті сх. мов і в НДІ порівняльного вивчення мов і літератур народів Заходу й Сходу при Ленінгр. ун-ті. 1927 — член Таврійської краєзнавчо-лінгвістичної експедиції Ленінгр. ун-ту, 1928 — експедиції Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства до Надазов’я. Автор низки фундаментальних досліджень з історії Церкви у Візантії, вселенського патріархату, чернецтва, а також перших
наук. розвідок з історії греків Криму та Надазов’я. Заарештований 22 грудня 1933 і невдовзі засуджений на заслання до Уфи (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), де й помер. Більшість монографій С. перевидані, а частина праць видані вперше 2003—06. Праці: Константинопольская церковь в XIX веке: Опыт исторического исследования, т. 1. СПб., 1904 (перевид. — СПб., 2006); Про відносини Української церкви до Грецького Сходу наприкінці ХVI та на початку ХVII ст. за нововиданими матеріалами. В кн.: Записки Історично-філологічного відділу ВУАН, кн. 1. К., 1919; О языке греков Мариупольского и Сталинского округов. В кн.: Язык и культура, т. 6. Л., 1930; Мариупольские греки до поселения их на Украине (ХV—XVIII вв). В кн.: Труды Института славяноведения АН СССР, т. 1. Л., 1932; Состояние монашества в Византийской церкви с середины IX до начала XIII вв. (842— 1204): Опыт церковно-исторического исследования. СПб., 2003; Лекции по истории Греко-восточной церкви, т. 1—2. СПб., 2005; З історії колонізації Маріупольщини (еміграція на Маріупольщину греків з Криму 1778-го року). В кн.: Записки Історико-філологічного товариства Андрія Білецького, вип. 4, кн. 2. К., 2006. Літ.: Лебедева Г.Е. Из истории византиноведения и неоэллинистики в России: И.И. Соколов. В кн.: МпучпвЯб: Проблемы византийской и новогреческой филологии, вып. 1. М., 2001; Чередниченко А.М. Київський період наукової діяльності І.І. Соколова. В кн.: Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури: Збірник наукових праць, вип. 14. К., 2005; Якубова Л.Д. Елліністичні розвідки в архівах ВУАН. В кн.: Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького, вип. 4, кн. 2. К., 2006. Є.К. Чернухін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соколов Іван Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
