«СОВРЕМЕННИК» — рос. літ. і громадсько-політ. журнал, що виходив у Санкт-Петербурзі 1836—66. Заснований О.Пушкіним. Після смерті поета журнал очолив П.Плетньов, професор Петерб. ун-ту, поет і критик. У вересні 1846 П.Плетньов право на видання «С.» передав М.Некрасову й І.Панаєву. Ідейним керівником «С.» 1847—48 був В.Бє-
лінський, якого активно підтримував О.Герцен. В «С.» друкувалися твори кращих літ. сил країни: І.Тургенєва, Л.Толстого, О.Островського, Д.Григоровича, М.Салтикова-Щедріна, Г.Успенського, істор. праці Т.Грановського, С.Соловйова, М.Костомарова, К.Кавеліна, критичні статті й рецензії В.Бєлінського. Із приходом у «С.» М.Чернишевського (1854) й М.Добролюбова (1856) основою програми журналу став революц. демократизм. Критика кріпосництва й самодержавства, половинчастості реформ, заклики до нар. революції стали провідними напрямами «С.» Переконавшись у революц. напрямі «С.», із редакції пішли Л.Толстой (1858), А.Майков, А.Фет (1859), Д.Григорович та І.Тургенєв (1860). «С.» справив плодотворний вплив на розвиток демократ. напряму в нац. к-рах народів Росії, у т. ч. й українського. «С.» приділяв багато уваги історії України, соціальноекон. проблематиці, розвиткові укр. літератури, мови, к-ри, освіти. М.Чернишевський, М.Добролюбов, Г.Єлисєєв, О.Пипін, М.Салтиков-Щедрін дали високу оцінку працям М.Костомарова, антикріпосницьким творам Т.Шевченка й Марка Вовчка, які друкувалися в «С.» Низку теор. проблем, пов’язаних із розвитком укр. к-ри
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СОВРЕМЕННИК»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
