СМЕРДИ — у середньовічній Русі — 1) назва сільс. населення взагалі; 2) категорія неповноправного сільс. населення, правовий статус якого є предметом дискусії. Відомі такі інтерпретації терміна: а) С. — спочатку вільне сільс. населення, частина якого поступово потрапляла у феод. залежність (Б.Греков, І.Смирнов); б) С. — особисто вільні селяни, які сиділи на держ. землі та сплачували данину, але з часом частина їх опинилася в особистій залежності від князя-вотчинника (Л.Черепнін); в) С. — раби-холопи, яких посадили на землю (О.Зимін); г) слід розрізняти «зовнішніх» С., якими ставали обкладені даниною підкорені племена, та «внутрішніх» С. — посаджених на князівські землі рабів-полонених (І.Фроянов); ґ) С. — феодально залежне населення, яке служило князю податями й військ. повинністю (Б.Рибаков). Джерела відрізняють С. від «людей» (членів общини). За «Руською Правдою» та літописами простежуються зв’язок С. із князем і, вірогідно, особиста залежність від князя. Нормативом княжої поведінки було опікуватися С. Імовірно, йдеться про взаємозв’язок «опіка / данина за опіку». Правовий статус С. був порівняно низьким, за вбивство смерда платили стільки ж, скільки за холопа та рядовича, спадщина С. йшла князю. Серед учасників воєнних походів найменшу винагороду від князя отримували С. Проте С. (принаймні частина їх) платили «продажу» (штраф) князю, що було ознакою вільних людей. «Простора Правда» забороняє проводити смер-
тягом кількох поколінь було стаціонарним — не мало позитивного чи негативного приросту, міграцій. Археологічні за походженням дані завжди потребують певної корекції, оскільки не дають можливості врахувати смертність немовлят і дітей хоча б із приблизною достовірністю, порівняною з даними сучасної статистики. Т. зв. палеодемографічний метод дає змогу дуже приблизно розрахувати показники таблиці з урахуванням приросту населення. С.с.м. — найбільш узагальнююча істор. модельна побудова для аналізу життєдіяльності давнього населення. У сучасній демографічній науці С.с.м. не використовується, оскільки є можливість отримати для розрахунку більш інформативні дані про числа померлих і чисельність населення за статтю та віком за переписом населення. Літ.: Acsadi G., Nemeskeri J. History of Human Life Span and Mortality. Budapest, 1970; Кислый А.Е., Каприцин И.И. Палеодемография: Теория и методика, проблемы и решения. Запорожье, 1994. О.Є. Кислий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СМЕРДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
