СЛОВ’ЯНСЬК (до 1784 — Тор) — місто обласного підпорядкування Донецької області, райцентр. Розташов. на р. Казенний Торець (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону), біля Торських соляних озер. Населення 122,5 тис. осіб (2005). Наприкінці 16 — на поч. 17 ст. на Торських озерах (на той час ця територія належала до Дикого поля) рос. і укр. промисловики-сезонники почали видобувати сіль. 1645 на переправі через Казенний Торець (тоді р. Тор) моск. уряд спорудив «острожек», який проіснував лише рік. 1664 на Торських озерах поруч із приватним з’явилося і казенне вир-во солі. Для захисту
соляних промислів від татар 1676 засновано місто-фортецю Тор (паралельна назва — Соляний/ Солоний), заселену переселенцями із Правобережної України. Наприкінці 1720-х — на поч. 1730-х рр. Торська фортеця зазнала реконструкції, а 1783 була виключена зі списку фортифікаційних споруд. Із 1685 Тор — центр сотні Ізюмського полку, із 1765 — у складі Ізюмської провінції Слобідсько-Української губернії, із 1775 — у складі Азовської губернії. 22 січня 1784 Тор було призначено повітовим містом Катеринославського намісництва й перейменовано на Словенськ (згодом офіц. формою стала «Слов’янськ»). 29 серпня 1794 С. із повітом був приписаний до Слобідсько-Укр. губ. (із 1835 — Харківська губернія). 1803 переведений до розряду заштатних міст. Після завоювання Рос. імперією Криму дешева крим. сіль витіснила з ринку торську, тому уряд 1782 був змушений закрити вир-во солі на Торських озерах. Промисел відродився лише через 40 років, коли стало можливим використання дешевого палива — донбаського кам’яного вугілля. На поч. 19 ст. у С. почали виникати пром. підпр-ва (переважно харчової пром-сті). 1869 повз С. пролягла Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, що сприяло подальшому розвиткові міста, яке перетворилося на значний пром. центр. Неухильно зростала чисельність населення (у 1773 — 3,9 тис. осіб, у 1837 — 5,9 тис., у 1897 — 15,7 тис. осіб). 1832 на Рапному озері лікар Чугуївського військ. госпіталю О.Яковлєв застосував солону воду та грязі для лікування, що стало початком С. як бальнеологічного курорту. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. курорт, відомий як «Слов’янські мінеральні води», здобув широку популярність. Із жовтня 1917 влада в місті належала більшовикам. Із 20 квітня 1918 С. контролювався нім. військами та укр. урядами (до кінця квітня — урядом Української Народної Республіки, потім — Української Держави). 25 грудня 1918 місто захопили більшовики, а 5 червня 1919 — денікінці. 25 грудня 1919 було остаточно встановлено рад. владу. 16 квітня 1920 С. включено до складу До-
нецької губернії. У рад. час тривав розвиток міста як великого індустріального осередку (із переважанням машинобудування, хімічної пром-сті, вир-ва буд. матеріалів, електроенергетики) та курорту (із 1934 мав статус всесоюзного). Зростала чисельність населення (1926 — 21,5 тис. осіб, 1940 — 75,5 тис., 1962 — 86 тис., 1990 — 136 тис. осіб). Із 25 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 С. був окупований гітлерівцями. Істор. споруди: Свято-Воскресенська церква (1720—80); церква Святого Олександра Невського (19 ст.). Археол. пам’ятки різних епох, у т. ч. рештки Торської фортеці (17—18 ст.). Діє краєзнавчий музей. У С. народилися рос. художник П.Кончаловський, укр. актор Д.Мілютенко, рос. поет Б.Слуцький. Літ.: Анисимов Л.И. и др. Славянские минеральные воды Изюмского уезда, Харьковской губернии. Славянск, 1898; Клочков Ю.А. История города Славянска: Автореферат дис. ... канд. истор. наук. К., 1966; ІМіС УРСР: Донецька область. К., 1970; Пірко В.О. До питання про заснування міста Слов’янська. «УІЖ», 1976, № 9; Пушкарев Г.Г. Славянск: История застройки. Пущино, 1998; Його ж. Тор-Славянск. Пущино, 1998; Скрипник В.П., Яковленко В.В. Славянск: История и современность города-курорта. Славянск, 2001; Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI— XVIII ст. Донецьк, 2004; Давиденко В., Пірко В. Оборонні споруди ХVII століття у межиріччі Сіверського Дінця і Тору. В кн.: Донецький вісник Наукового товариства імені Шевченка: Історія, т. 18. Донецьк, 2007; Зандер Л.Я. и др. Город у соленых озер. Славянск, 2007. С.І. Архипова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОВ’ЯНСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
