СЛОВЕНИ, словене, словени ільменські — один із східнослов’ян. племінних союзів (див. Плем’я літописне) на пн. околиці слов’ян. ареалу початку раннього середньовіччя. Зона розселення С. — навколо оз. Ільмень, у басейнах річок Волхов, Ловать, Мста та верхньої течії Мологи (притока Волги; сучасні Новгородська, північ Тверської, південь Ленінградської та схід Псковської областей РФ). За твердженням літописця, С., на відміну від ін. слов’ян. племен, «прозвашася своим именем». Такий консерватизм у самоназві виглядає цілком логічно, адже С. проживали в оточенні іншоетнічного фінcького населення й протиставляли себе насамперед йому, а не ін. слов’ян. племенам. Мовознавці звертають увагу на доволі тісний зв’язок давньоновгород. діалекту з мовами зх. слов’ян, що дає підстави піднімати питання про участь населення Центр. Європи (насамперед — теренів сучасної Польщі) в колонізації регіону. Щоправда, в археол. матеріалах ця участь практично не відбита. Натомість відомості археології дають підстави твердити, що слов’яни, які проживали на початку середньовіччя у верхів’ях Дніпра та південніших районах Середнього Подніпров’я, кількома хвилями проникали в Поільмення, засвоюючи насамперед території вздовж річкових трас, що з’єднували басейн Дніпра з басейном Ільменя— Волхова. Цей процес розпочався не пізніше 6 ст., але достеменним археол. еквівалентом С. вважають к-ру сопок 8—10 ст. (названа за специфічним різновидом поховальних споруд — високими конічними насипами (сопками), що містять поховання за обрядом кремації). Згідно з «Повістю временних літ» у серед. 9 ст. С. платили данину варягам-скандинавам. Саме С. (разом зі своїми слов’ян. і фінськими сусідами) виступили ініціаторами «призвання варягів», унаслідок чого постала династія Рюриковичів. С. брали участь у поході кн. Олега на Київ
882, а згодом — у походах київ. князів Олега (907) та Ігоря (944) на Константинополь. Наприкінці 10 — на поч. 11 ст. С. виступали на підтримку претендентів на київ. стіл (Володимира Святославича 980 та Ярослава Мудрого 1018; обидва напередодні опанування великокнязівського столу були новгород. князями). Фігурують С. в літописі і як одні з учасників загальнорус. заходів, спрямованих проти печенігів: 988 київ. кн. Володимир Святославич рекрутував «кращих мужів» для заселення прикордоння зі Степом, а 1036 С. брали участь у знятті київ. кн. Ярославом Мудрим печенізької облоги Києва (звістка про напад кочовиків застала князя в Новгороді Великому). Саме в оповіді про ці події С. згадуються в літописі востаннє. Племінна територія С. стала ядром Новгород. землі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОВЕНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
