СЛОВАЧЧИНА, Словацька Республіка — д-ва на сході Центр. Європи, розташов. між р. Морава (прит. Дунаю) на заході і р. Тиса (прит. Дунаю) на сході, середньою течією Дунаю на півдні і гірським масивом Татри на півночі. Межує на сх. з Україною (97 км), на пд. — з Угорщиною (677 км), на пд. сх. — з Австрією (91 км), на пн. зх. — із Чехією (215 км) — і на пн. — із Польщею (444 км). Площа країни — 49 тис. км2, в адм. відношенні поділена на 8 країв (областей), 79 окресів (районів) і територіальні самоврядні одиниці. Екон. потенціал — 6,2 млрд дол. США, валовий нац. продукт на душу населення — 11,5 тис. дол. США (2001). Населення 5,41 млн осіб (2008). Нац. склад: словаки (85,3 %), угорці (9,5 %), цигани (роми; 1,9 %), чехи (0,9 %), русини-українці (0,6 %), а також німці, поляки, росіяни та ін. Більшість населення — римо-католики (69 %), є також протестанти (13 %), греко-католики (4 %), православні (1 %). Столиця — м. Братислава (понад 450 тис. мешканців), найбільші міста — Кошице (250 тис.), Прешов (95 тис.), Нітра і Жіліна (по 90 тис.) та Трнава (70 тис.). Держ. мова — словацька, також вживаються угорська та чеська. Грошова одиниця — євро. Нац. свято — День Незалежності (1 січня). Політ. устрій — парламентська республіка. Парламент — Словац. нац. рада, складається зі 150 депутатів, які обираються на заг. виборах на 4 роки. Глава д-ви — президент, який обирається прямим всенар. голосуван-
демократ. лівих, Партія угор. коаліції, Словац. нац. партія та ін. Словац. Республіка є членом Організації Об’єднаних Націй, ін. міжнародних орг-цій, зокрема із 2004 — Північноатлантичного альянсу і Європейського Союзу. На початку раннього залізного віку (бл. 400 до н. е.) на територію західної С. переселилися кельти, у 1 ст. до н. е. в Дунайську котловину вторглися даки, трохи пізніше — римляни та германці. У 5—6 ст. тут з’явилися слов’ян. племена. У 7 ст. словац. землі входили до д-ви Само, що виникла на пн.-зх. околицях Аварського каганату на території лівобережного Подунав’я, у 8— 10 ст. — до Нітранського князівства і Великоморавського князівства (тоді почалася християнізація С.), а в 11 ст. включені до складу Угор. королівства. У 12— 13 ст. на словац. землях виникли значні нім. «острови», які були осередками гірництва й торгівлі. У серед. 16 ст. пд. словац. землі
634 СЛОВАЧЧИНА
захопила Османська імперія, а північні — монархія Габсбургів. Із кінця 17 ст. вся територія С. опинилася у складі Австрійс. монархії. Із кінця 18 ст. під впливом чехів почалося словац. нац. відродження, зокрема з 1840-х рр., завдяки Л.Штурові, витворилася
Словаччина. Братислава. Президентський палац.
Словаччина. Братиславський замок.
словац. літ. мова. 1867 С. стала складовою частиною Транслейтанії — угор. частини АвстроУгорщини, населення якої зазнавало екон. і нац. (політика мадяризації) утисків. Зубожіння словац. селян привело до їх масової еміграції за океан, гол. чин. до США. Після поразки в Першій світовій війні і розпаду АвстроУгорщини С., згідно з Піттсбурзькою угодою між словац. та чеськими емігрантськими діячами, ініційованою Т.-Г.Масариком (майбутнім першим президентом Чехословаччини) 30 травня 1918, стала складовою частиною проголошеної 28 жовтня 1918 Чехословац. Республіки, а 6 жовтня 1938 проголошена її автономія. За рішенням Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) пд. райони С. (понад 10 тис. км2 території з населенням понад 850 тис. осіб, у т. ч. 270 тис. словаків) відійшли до
Угорщини, а 14 березня 1939 було проголошено незалежну Словац. д-ву (Першу Словац. Республіку) під протекторатом гітлерівської Німеччини. Як її союзник С. брала участь у війні з Польщею та СРСР. 29 серпня 1944 в м. Банська Бистриця розпочалося Словацьке національне повстання — збройний виступ, організований словац. силами спротиву і спрямований проти режиму Першої Словац. Республіки. У жовтні 1944 придушене військами СС та Вермахтом. Після війни С. стала складовою частиною Чехословац. Республіки, а з 1 січня 1969 отримала статус республіки у складі федеративної Чехословац. Соціаліст. Республіки. Після «оксамитової» революції листопада 1989 в Чехословаччині, яка ліквідувала прорад. соціаліст. устрій та започаткувала демократ. перетворення, розпочався рух С. до незалежності. На вимоги її політиків 1 грудня 1990 законодавчим порядком було змінено федеральний устрій і назву країни — віднині вона стала Чехо-Словац. Федеративною Республікою. 17 липня 1992 була проголошена Декларація про суверенітет Словац. Республіки, 1 вересня 1992 Словац. нац. рада ухвалила Конституцію Словац. Республіки, а 1 січня 1993 Словац. Республіка виділилася в самостійну незалежну д-ву. У цей же день Україна першою серед д-в світу визнала держ. незалежність Словац. Республіки. 29 червня 1993 в Києві підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словац. Республікою. У столицях двох сусідніх д-в — Києві та Братиславі — діють посольства, ген. консульства відкриті в Ужгороді та Прешові. У жовтні 1998 було підписано Договір про спільний кордон між Україною і Словац. Республікою. 2008 між Україною та Словац. Республікою підписана Угода про місц. прикордонний рух (зі змінами 2011). На сьогодні договірно-правову базу українськословац. відносин складають понад 100 міждерж., міжурядових та міжвідомчих договорів, угод і протоколів. Товарообіг між Україною і С. 2009 становив бл. 450 млн дол. США. Успішно розвивається транскордонне співро-
бітництво, зокрема в рамках Асоціації «Карпатський єврорегіон» (див. Єврорегіон), до складу якого входять Закарпатська область України і Кошицький край С. Словацько-укр. взаємини мають давню історію, адже словаки віками жили поряд і разом із русинами-українцями (до 1918 — у складі Габсбурзької монархії, 1918—39 — у складі Чехословац. Республіки). Через словац. землі проходили важливі торг. шляхи, що зв’язували Україну із Західною та Південною Європою. Уже із середньовіччя в Україну їздили словац. мандрівники, торгівці й ремісники. Зокрема, цікавий опис своєї подорожі в Україну зробив словак Д.Крман, який 1708—09 на доручення трансильванського князя відвідав тут швед. короля Карла ХII та зустрічався з І.Мазепою. У С., у свою чергу, побував під час своїх подорожей Г.Сковорода. Особливо плідними були суспільно-політ. й освітньо-культ. зв’язки між словацькими (П.-Й.Шафарик, Я.Коллар, Л.Штур, Б.Носак-Незабудов, Й.Гурбан, С.Халупка, Я.Краль та ін.) і українськими (Т.Шевченко, І.Франко, Я.Головацький, М.Шашкевич, О.Бодянський, І.Срезневський, М.Лучкай, О.Духнович та ін.) «будителями» (див. «Будителі») в період національно-культ. відродження слов’янських народів Габсбурзької монархії в 19 ст., а також під час спільного перебування словаків і закарпат. українців у складі Чехословац. Республіки 1919—39. Після Другої світової війни і возз’єднання Закарпатської України з Україною у складі СРСР у С. (на Пряшівщині) залишилася проживати значна автохтонна укр. нац. меншина (у більш ніж 250 укр. селах мешкало понад 100 тис. осіб). Було утворено Українську національну раду Пряшівщини як представницький орган укр. населення, засновано укр. нац. театр, Музей української культури у Свиднику, укр. студію словац. радіо тощо. Діяла система укр. шкільництва — понад 300 різного рівня шкіл, в яких навч. понад 20 тис. учнів. У 1960-ті рр. серед укр. нац. меншини С. посилилися асиміляційні процеси: вона істотно зменшилася кількісно і згодом розкололася (штучно) на «русинів-українців» і «ру-
синів», яких із 1990 представляють відповідно Союз русинів-українців Словац. Республіки та «Русинська оброда». Згідно з переписом населення 2001 у Словац. Республіці зареєстровано бл. 35 тис. русинів-українців, причому майже 11 тис. із них зарахували себе до укр. національності, а 24 тис. — визнали русинами. Сьогодні у С. укр. мова вивчається у 18 школах (бл. 1 тис. учнів), медичному уч-щі в м. Гуменне та г-зії ім. Т.Шевченка в м. Прешов. У Прешовському ун-ті ім. П.-Й.Шафарика діють кафедра укр. мови і літератури та н.-д. відділення україністики. Укр. мовою у Словац. Республіці видаються газ. «Нове життя» (заснована 1951), дитячий ж. «Веселка» (із 1945) і літературно-мистецький ж. «Дукля» (із 1953), а також «Науковий збірник» Музею українсько-русинської к-ри у Свиднику. У Словац. Республіці діють Спілка укр. письменників Словаччини, Наукове товариство імені Шевченка, Общество імені Духновича, «Пласт». Під егідою Союзу русинів-українців Словац. Республіки діють також понад 150 колективів нар. худож. творчості, які об’єднують бл. 3,5 тис. членів. У свою чергу, в Україні, переважно в Закарпат. обл., проживає понад 6 тис. словаків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОВАЧЧИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
