СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ — військ. та адм.-тер. одиниці в Слобідській Україні, що існували з 2-ї пол. 17 ст. до 1764. Переселенці на «слободи» в серед. 17 ст. переносили сюди козац.
устрій, що і використав моск. уряд. Першим слобідським полком вважається Острогозький полк (1652). Загалом же С.к.п. виникли в результаті військ. реформи на півдні Рос. д-ви 1658— 60. За переписом 1660, існувало 6 полків (Сумський полк, Охтирський полк, Колонтаївський полк, Харківський полк, Зміївський полк, Острогозький полк), та протягом 1660-х рр. кількість полків зменшилася до чотирьох. Упродовж 1669—77 існував Балаклійський полк. З виокремленням Ізюмського полку в 1680-х рр. кількість С.к.п. стає сталою — 5 полків (Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський, Острогозький). Протягом 2-ї пол. 17 ст. оформилася полкова структура, в якій величезну роль відігравали полковник та окремі старшинські родини. Полкове управління складалося із ради старшин на чолі із полковником, до неї входили обозний, суддя, хорунжий, два писарі, сотники. Полки розділялися на сотні на чолі із сотниками. Із колиш. старшинських кадрів, старшинських дітей, заможних козаків поза службою
виокремлювалися знатні товариші, оформлені 1714 в групу підпрапорних. Слобідські полки підпорядковувалися від початку бєлгородському воєводі (Бєлгородському розряду, подекуди — Посольському приказу), упродовж 1688—1700 — Приказу Великої Росії, на поч. 18 ст. запроваджено посаду бригадира. За губернською реформою 1708 розділено військову та цивільну компетенцію владних структур. У військ. відношенні С.к.п. із цього часу підпорядковувалися командуванню «Української дивізії», із 2 квітня 1726 — Військ. колегії, у цивільному — губернським канцеляріям (Київської губернії та Азовської губернії (Воронезької губ.), із 1718 — Бєлгородської губ.). Протягом 1732—43 рос. уряд безуспішно намагався реформувати слобідські полки через Комісію по впорядкуванню слобідських полків, створивши там регулярні драгунські роти (див. Драгуни) в кожному полку. Від початку заснування рос. уряд використовував С.к.п. для оборони від татар. набігів, наприкінці 1650-х — у 1660-х рр. —
у походах на Гетьманщину, у Чигиринських походах (див. Російсько-турецька війна 1676— 1681), у Кримських походах 1687 і 1689, при спорудженні Ізюмської лінії та Української лінії, у Північній війні 1700—1721, при придушенні Булавінського повстання 1707—1709, у поході в Персію 1722, російсько-турецькій війні 1735—1739, Семирічній війні 1756—1763. У листопаді 1762 у зв’язку з численними скаргами рос. імп. Катерині II в полки було послано слідчу комісію на чолі із секунд-майором Є.Щербініним. Висновки цього слідства при участі сенатської комісії призвели до вердикту Правительствуючого Сенату щодо ліквідації автономного устрою 16 грудня 1764 та низки експериментальних нововведень, затверджених Катериною II маніфестом 28 липня 1765. На базі слобідських полків було утворено Слобідсько-Українську губернію, із військ. потуг — 5 однойменних гусарських полків (див. Гусари), осн. частину козац. населення переведено в розряд військових обивателів, ко-
629 СЛОБІДСЬКІ
630 СЛОБІДСЬКО
лишню старшину пізніше прирівняно з рос. дворянством. Літ.: Головинский П. Слободские казачьи полки. СПб., 1864; Альбовский Е. История Харьковского слободского казачьего полка 1650—1765 гг. Х., 1895; профессорской Данилевич В.Е. Время образования слободских черкасских полков. В кн.: Сборник статей, посвященных В.О. Ключевскому, его 30-летнему юбилею деятельности в Московском университете. М., 1909; Багалій Д.І. Історія Слободської України. Х., 1918; Юркевич В. Харківський перепис р. 1660. В кн.: Записки Історико-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук, кн. 20. К., 1928; Маслійчук В. Балаклійський полк (1669—1677). Х., 2006; Корнієнко О. Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659—1765 рр. К., 2008. В.Л. Маслійчук.
згадані повіти, крім Куп’янського, повернуто у Воронезьку губ. Старобільський повіт знову передано до С.-У.г. 1824. 5 грудня 1835 перейменована на Харківську губернію. Літ.: Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. К., 1991; Посохов С.И., Ярмыш А.Н. Губернаторы и генерал-губернаторы. Х., 1996. В.Л. Маслійчук.
само; Долинська М.Л. Історична топографія Львова XIV—XIX ст. Львів, 2006. Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
