СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА, Слобожанщина, Слобідщина — історико-геогр. регіон на сх. України та прилеглих територіях Росії. Утворилася в результаті колонізації українцями Дикого поля в 2-й пол. 17 — 18 ст. Охоплювала територію: у межах сучасної України — майже всю Харківську область, пд.-сх. частину Сумської області, більшу частину Луганської області (крім її пд.-сх. частини) і невелику частину Донецької області (на її півночі); у межах сучасної РФ — пд. частини Бєлгородської, Воронезької і Курської областей. Формування С.У. пов’язане з колонізаційними процесами та неоднозначними відносинами укр. переселенців із моск. урядом та рос. «служилими людьми». Формування С.У. та Укр. козац. д-ви (Гетьманщини) йшло одночасно, що визначило подібність обох укр. історикокульт. регіонів. Вагомим чинником для формування регіону було сусідство Кримського ханату, Вольностей Війська Запорозького низового і Всевеликого Війська Донського. Назва «Слобідська Україна» походить від поселень-слобід, населення яких тривалий час було
вільним і користувалося різними пільгами (не сплачувало податки на млинарство, торгівлю та винокуріння, жило за своїми звичаями, зі своїм соціальним устроєм); натомість його повинністю була охорона кордонів Рос. д-ви. Назва в рос. документації остаточно затвердилася лише в 1-й третині 18 ст., до цього укр. населення переважно називали «черкасами», а слобідські міста й полки — «черкаськими». У серед. 17 ст. почалося формування слобідських козацьких полків, пільговий режим та устрій яких зумовив специфіку регіону. Із 1765, після ліквідації слобідських полків, запроваджено Слобідсько-Українську губернію, за збереження осн. території та пільгового режиму. При поступовому скасуванні автономних особливостей основні території С.У. включено до Харківського намісництва (1780—96), потім — знову до Слобідсько-Укр. губ. (із 1796), перейменованої 1835 на Харківську губернію. Унаслідок тривалих межувань кордонів, базованих на попередньому губернському поділі, 1918—23 значна частина С.У. опинилася у складі РСФРР. Усвідомлення С.У. як регіону яскраво виявилося після скасування слобідських полків у творах І.Квітки та Г.Квітки-Основ’яненка, пізніше — в істор. працях І.Срезневського, П.Головинського, А.Шиманова. Перша систематизована праця про С.У. належить Д.Багалію (1918). «Слобідська Україна» як історико-геогр. поняття широко застосовується і в новітній наук. літературі. Літ.: Багалій Д.І. Історія Слободської України. Х., 1918; Барвинский В. Исторический очерк Харьковской губернии. Х., 1918; Юркевич В. Еміграція на Схід і залюднення Слобожанщини за Богдана Хмельницького. К., 1932; Слюсарський А.Г. Слобідська Україна: Історичний нарис XVII—XVIII ст. Х., 1954; Боєчко В. та ін. Кордони України: Історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994; Маслійчук В.Л. Слобідська Україна. К., 2008. В.Л. Маслійчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
