СЛИВИНСЬКИЙ Олександр Володимирович (20.08.1886—21.12. 1956) — військ. і громад. діяч, полковник (військ. старшина) ген. штабу укр. армії (1918). Родом із Полтавщини. Закінчив Петровський Полтав. кадетський корпус (1905), Миколаївське ін-
О.В. Сливинський.
женерне уч-ще (1906), академію Ген. штабу (1914). Учасник Першої світової війни, офіцер штабу Румунського фронту, підполковник рос. армії (1917). Брав безпосередню участь в українізації рос. частин на Румун. фронті. Делегат 1-го і 2-го Всеукраїнських військ. з’їздів. Член Укр. ген. військ. к-ту (див. Генеральний військовий комітет) та Української Центральної Ради. Представник УЦР на Румун. фронті, очолював фронтову укр. раду. 29 листопада 1917 призначений заст. начальника Укр. ген. штабу, 1918 — начальник Ген. штабу Укр. Д-ви. Під його кер-вом було розроблено проект закону про заг. військ. повинність, план військ. буд-ва в Українській Державі. 19 листопада 1918 через хворобу звільнений із посади. У грудні 1918 виїхав до Одеси, вступив до складу Збройних сил Півдня Росії, перебував у запасі. Із травня 1920 — на еміграції в Югославії, від 1921 — у Німеччині, із 1951 — у Канаді, де працював інженером-будівельником. П. у м. Монреаль (Канада). Літ.: Історія українського війська. Львів, 1992; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. К., 2002; Волков С.В. Офицеры армейской кавалерии. М., 2004. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛИВИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
