СЛАВІН Лазар Мойсейович (11. 06.1906—30.11.1971) — історик, спеціаліст у галузі антич. археології. Чл.-кор. АН УРСР (1939). Н. в м. Вітебськ (нині місто в Білорусі). 1928 закінчив Ленінгр. ун-т. 1928—38 працював у Держ. академії історії матеріальної к-ри в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). 1939—41 і 1944—45 — директор Інституту археології АН УРСР, 1938 і 1946—51 — заст. директора цього ін-ту. 1939— 46 — учений секретар Відділення сусп. наук АН УРСР. Із 1938 по 1971 С. керував роботою антикознавців Ін-ту археології АН УРСР. Водночас очолював створену ним кафедру археології та музеєзнавства Київ. ун-ту (1944—70), де було підготовлено багато вчених-археологів. Із 1926 працював в Ольвійській експедиції, яку очолював 1936—71, вдосконалюючи методику дослідження та розширюючи знання про одну з найбільш визначних пам’яток археології України. С. був куратором Ольвійського історико-археол. заповідника і багато зробив для збереження Ольвії. С. опублікував 150 наук. праць, основні з яких присвячені історії та к-рі Ольвійської д-ви, історії давнього населення України, основам археології. Нагороджений орденом «Знак пошани» (1944). Лауреат Держ. премії УРСР (1977, посмертно, як співавтор 3-томної «Археології Української РСР»). П. у м. Київ.
Літ.: Мир Ольвии: Памятник исследователю и исследование памятника: К 90-летию профессора Л.М. Славина. К., 1996. В.В. Крапівіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛАВІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
