СЛАБЄЄВ Ігор Семенович (27.06.1923—12.02.1989) — історик, краєзнавець, дослідник історії соціально-екон. розвитку України 18 — 1-ї пол. 19 ст. Канд. істор. н. (1961). Засл. працівник к-ри УРСР (1975). Н. в м. Київ. Із 1941 по 1945 працював на шахтах Сталінської обл. УРСР, закінчив Омське військ. уч-ще, служив у Червоній армії. 1950 закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту. 1950—51 — керівник лекторської групи ЦК ЛКСМУ, 1951—53 і 1954— 62 — молодший наук. співробітник воєнно-істор. відділу, відділу історії капіталізму Ін-ту історії АН УРСР, 1953—54 — учений секретар ін-ту. 1961 захистив у Київ. ун-ті канд. дис. на тему: «Торгово-візницький (чумацький) промисел та його роль у соціально-економічному розвитку України 18 — першої половини 19 ст.» 1962—63 — учений секретар Бюро відділу сусп. наук АН УРСР. Із 1963 по 1967 — старший наук. співробітник відділу історії міст і сіл УРСР, 1967—79 — зав. відділу історії міст і сіл Ін-ту історії АН УРСР, одночасно 1974—77 — заст. директора ін-ту з наук. роботи; 1979—86 — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів. 1986 вийшов на пенсію. Досліджував питання історії первісного нагромадження капіталу в Україні, виконував значну науково-орг. роботу. Автор понад 50-ти праць, серед них: монографія «Із історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України 18 — першої половини 19 ст.)» (К., 1964), розділи в колективних працях, зокрема «Історії Української РСР» (т. 2, К., 1979). Лауреат Держ. премії СРСР (1976, за участь у підготовці 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР»). Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го та 1-го ст.,
Почесною Грамотою Президії ВР УРСР, медалями. П. у м. Київ. Літ.: Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1998; Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник, т. 1. Київ—Кам’янець-Подільський, 2003; Інститут історії України НАН України. 1936—2006. К., 2006. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛАБЄЄВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
