СІРОПОЛКО Степан Онисимович (15.08.1872—25.02.1959) — педагог і бібліотекознавець. Н. в с. Обичів (нині село Прилуцького р-ну Черніг. обл.). 1897 закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту. Працював зав. відділу нар. освіти Тульської, Московської губернських земських управ. Редагував журнали «Педагогический листок», «Украинская жизнь», «Народное образование». 1917 повернувся в Україну. Став членом Київ. міської управи, водночас — експертом ген. секретарства освіти УЦР, а з липня 1919 — радником мін-ва нар. освіти УНР. Керував роботою бібліотечно-архів. відділу мін-ва нар. освіти УНР. 1919 викладав у Держ. укр. ун-ті (Кам’янець-Подільський). Від 1920 — на еміграції, виконував обов’язки товариша (заст.) міністра нар. освіти УНР, перебував в екзильному уряді УНР до кінця 1924. У Ченстохові (Польща) за його ініціативи було створено укр. г-зію, пізніше — Укр. нар. мандрівний ун-т. Разом із П.Холодним доклав чимало зусиль для організації укр. шкільництва. 1922— 23 — голова громад. к-ту зі святкування 5-ї річниці проголошення самостійності Укр. д-ви, створеного українцями в Тарнові (Польща). 1925 переїхав до Чехословаччини, де працював у Рос. пед. ін-ті ім. Я.Коменського, Українському високому педагогічному інституті імені М.Драгоманова. Розробляв наук. проблеми бібліотекознавства (йому належить укр. підручник з бібліотекознавства), укр. нар. освіти та нац. виховання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІРОПОЛКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
