СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ — система кооп. с.-г. т-в і спілок, створених на добровільних засадах із метою організації виробництв, заготівель, переробки та збуту продукції. Першою формою С.-г. к. були хліборобські артілі, засновані в 1890-х рр. (див. М.В.Левитський). Діяли також с.-г. громади, які об’єднували безпосередніх виробників, але займалися просвітницькою та агрокульт. роботою на селі: сприяли заснуванню кооп. т-в, агрономією, матеріальним постачанням. До 1917 на кооп. засадах діяли молочарські артілі, млини, сироварні, збутові т-ва. Їх налічувалося тоді понад 15 видів, а вся С.-г. к. в Україні становила 1 /5 загальноросійського терену. С.-г. к. мала лише 7 кооперативних спілок, до того ж не заснувала власної кооп. системи. Формування останньої припало на 1917—18. Саме тоді постав Центр. укр. с.-г. кооп. союз (Централ). Цей союз був відомий із жовтня 1915 під назвою «Київське центральне сільськогосподарське товариство», але здобув статус Всеукр. кооп. спілки 2 січня 1918. Збори уповноважених від с.-г. т-в і спілок 23 липня 1919 ухвалили новий статут, зареєстрований 16 жовтня 1919 Київ. окружним судом. С.-г. к. мала 3-ступеневу систему: т-во — спілка т-в — спілка спілок кооп. товариств. За списками с.-г. кооперативів, на укр. теренах станом на 1914 налічувалося 1017 с.-г. кооперативів, 1/3 яких діяла на Полтавщині. Однак до складу «Централу» 1919 входив 41 союз та 728 т-в із заг. кількості по Україні 260 союзів і 17,5 тис. т-в. Утім на Міжнар. кооп. з’їзді 1919 в Парижі (Франція) констатувалося, що за розвитком кооп. руху Україна займала 3-тє місце серед європ. д-в. «Централ» мав філії в Харкові, Одесі та Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ). Заг. оборот «Централу» за 1-шу пол. 1919 складав 5,5 млн карбованців, а видатки — більше 3 млн крб. Явища Першої світової війни, революц. події, тогочасна екон. криза та безладдя, що виникли 1917—20, страшенно зруйнували справу С.-г. к., збереглася лише первинна ланка С.-г. к. (т-ва),
що підпорядковувала єдині споживчі т-ва. Відродження С.-г. к. розпочалося за роки нової економічної політики, коли Всерос. ЦВК та РНК 16 серпня 1921 ухвалили декрет «Про сільськогосподарську кооперацію», а ВУЦВК та РНК УСРР 18 жовтня 1921 видали відповідний декрет в Україні, започаткувавши в такий спосіб створення с.-г. т-в та спілок. У березні 1922 виникла Центр. спілка с.-г. кооперації, до складу якої з 1921 входили й колективні госп-ва, т. зв. колгоспи: комуни сільськогосподарські, артілі сільськогосподарські, товариства спільного обробітку землі. На початку 1922 налічувалося 4 тис. т-в, а наприкінці 1929 — 25 646 колективних т-в, у т. ч. 15 855 колгоспів. С.-г. к. наприкінці 1920-х рр. налічувала 4,3 млн пайщиків, об’єднувала 2/3 сел. госп-в УСРР. Зазначимо, що С.-г. к. 1920-х рр. вирізнялася наявністю великої кількості фахових т-в (загалом їх було 7262), що займалися організацією вир-ва, заготівлями, переробкою, збутом різної с.-г. продукції. На цих підставах із серед. 1920-х рр. створювалися фахово-кооп. спілки: Всеукр. кооп. т-во по збуту й експорту продукції птахівництва («Кооптах», 1924), Всеукр. кооп. скотарсько-молочне т-во на паях («Добробут», 1924), Всеукр. спілка садово-городньої, виноградно-виноробної та пасічної кооперації («Плодоспілка», 1925), Всеукр. т-во насінництва («Насіннєсоюз», 1926), Всеукр. кооп. цукрове т-во («Укрсільцукор», 1924, а з 1926 — «Бурякоспілка»). С.-г. к. слугувала базою для буд-ва колективних госп-в, станом на 1 січня 1926 діяло 5086 колгоспів, до яких входило 57 тис. госп-в. Проголошення усталеного курсу на колективізацію призвело до реорганізації всієї системи С.-г. к., в основу якої була покладена ухвала ЦК ВКП(б) від 27 червня 1929 «Об организационном построении сельскохозяйственной кооперации», що була впроваджена впродовж 1-ї пол. 1930-х рр. Осн. первинною ланкою нової системи С.-г. к. ставало селищне вироб. т-во, яке займалося заготівлями продукції сел. госп-в та їх підготовкою до колективізації.
На поч. 1930 в Україні існувало 12 тис. селищних вироб. т-в та 842 районні спілки. Була створена нова орг-ція: Всеукраїнська спілка спілок сільськогосподарської кооперації і колективізації (1929), яка займалася проблемами організаційно-госп. зміцнення колгоспів. С.-г. к. існувала й на землях Західної України до кінця 1930-х рр. Утім із 1930-х рр. в Україні функціонувала колгоспно-радгоспна система. Відродження С.-г. к. в новій ролі припало на середину 1990-х рр., коли вийшов Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» (17 липня 1997), започаткувавши в такий спосіб заснування різних кооп. т-в, які займаються організацією вир-ва та збутом власної продукції. Наприкінці 1999 Указом Президента України була остаточно ліквідована система колгоспів, а на їх матеріальній базі започаткувалася діяльність різних форм господарювання, зокрема й с.-г. кооперативів. Теор. та практичні проблеми кооп. руху висвітлювали часописи «Сільський господар» (1918— 19, 1922—26), «Коопероване село» (1926—27), «Кооперована громада» (1928—30) та фахові видання, напр. «Кооперативне буряківництво», та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
