СИГІЗМУНД КОРИБУТОВИЧ (бл. 1394 чи 1396 — 1435) — князь, учасник гуситських війн та громадян. (Свидригайлової) війни у Великому князівстві Литовському 1432—40. 2-й син Дмитра-Корибута Ольгердовича, брата Ягайла, та Анастасії, дочки рязанського кн. Олега Івановича. По смерті батька (1404) разом із сестрою Оленою прибув до Кракова, де виховувався при дворі короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла (до 1417). Взяв участь у Грюнвальдській битві 1410. 1414 відзначився у війні з Тевтонським орденом (взяв замок Прабути-Ресенбург біля Елблонга). Того ж року їздив послом до волоського воєводи Мірчі (по допомогу проти хрестоносців). 1418—19, вірогідно, перебував у Литві чи на Поділлі (його родина володіла Брацлавом, Вінницею та Заславом; нині м. Ізяслав), можливо відвідав двір вел. кн. литов. Вітовта. Останній 1422, у порозумінні з Ягайлом, призначив С.К. намісником до Чехії (у той момент, коли вел. кн. литов. погодився прийняти чеську корону з рук гуситів). С.К. мав під рукою бл. 5—7 тис. війська, набраного переважно на Волині, Поділлі та в Галичині (біль-
шість — піддані польс. короля). Воював успішно у Моравії. З перемінним успіхом намагався консолідувати всі політичні сили Чехії навколо трону. Правосл. князь вільно приймав причастя за гуситським зразком, що катол. світом тлумачено як підтримка єресі Польщею та Литвою. Порозуміння Вітовта і Ягайла з нім. і угор. королем Сигізмундом Люксембургом змусило С.К. навесні 1423 залишити Чехію. При дворі Ягайла його прийняли підозріливо, примусили урочисто зректися контактів із гуситами та обійшли в наданнях. Пражани, які зберегли добрі спомини про правління С.К., запропонували йому чеську корону. Відтак він 11 червня 1424 з великим загоном, до якого долучилась і частина рицарів, зібраних у Кракові для походу проти гуситів, рушив до Чехії. Ягайло оголосив С.К. поза законом і конфіскував його маєтності. У Чехії С.К. не вдалося об’єднати гуситів навколо свого трону (таборити трималися надто незалежно), і з 1426 він намагався домовитися з катол. світом. 17 квітня 1427, за нереалізовану спробу накинути пражанам цю програму силою, С.К. ув’язнили (спочатку — в Празі, а згодом — у замку Вальдштейн біля Турнова). Та вже в жовтні 1428 він звільнився і продовжив воювати в Моравії як звичайний гуситський кондотьєр. Ходив з таборитами походом на Силезію навесні 1430, де став володарем завойованої Гливиці (нині м. Глівіце Силезького воєводства, Польща). Пробував порозумітись із Ягайлом. Із цією метою 1431 відвідав Краків, де наново спалахнув його задавнений конфлікт із краківським єпископом Збігневим Олесницьким. Тоді ж втратив Гливицю та спробував навести контакти з вел. кн. литов. Свидригайлом. Останнє остаточно скомпрометувало його в очах Ягайла. По розгромі таборитів під Липанами (30 травня 1434) становище С.К. в Чехії стало безвиглядним. Він остаточно вирішив пов’язати свою долю зі Свидригайлом. У серпні 1434 С.К. — вже в Марієнбурзі (нині місто Мальборк Поморського воєводства, Польща), де просить дозволу
проїхати на Русь через Лівонію. Тевтонські власті передали його лівонцям, де С.К. перебував на жалуванні Лівонського ордену, навчав його піх. підрозділи гуситському способу війни. 1435 під Вількомиром (нині м. Укмерге, Литва) С.К. очолював піхоту лівонців (1,5 тис. вояків при 300 возах). Був прихильником мирних переговорів. У невдалій для прихильників Свидригайла битві (відбулася 29— 30 серпня 1435) був тяжко поранений і потрапив у полон, де поводився по-лицарському гідно. Невдовзі помер (за різними версіями: від ран; від отрути; втоплений з наказу великого кн. литовського Сигізмунда). Літ.: Grygiel J. тycie i dzia»alnoСƒ Zygmunta Korybutowicza: Studium z dziej\w stosunk\w polsko-czeskich w pierwszej po»owie XV wieku. Wroc»aw, 1988. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИГІЗМУНД КОРИБУТОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
