СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ — адм.-тер. одиниця, населений пункт в Україні. Тип поселення, який за функціональним призначенням у системі адм.-тер. устрою посідає проміжне місце між містом і сільс. населеним пунктом (див. Село). В обліковій звітності С.м.т. зараховується до числа міст. До категорії с-щ міськ. типу віднесено населені пункти з населенням понад 2 тис. осіб, що мають таку комунальну й соціальну інфраструктуру, при якій переважна частина мешканців зайняті в пром. вир-ві чи в соціально-культ. сфері. До 1925 с-ща міськ. типу мали статус містечка (див. Містечко). Відповідно до затвердженої ВУЦВК та РНК УСРР інструкції щодо віднесення населених пунктів до складу міських чи сільських (квітень 1924) містечками вважалися поселення з кількістю жителів від 3 до 10 тис. осіб за умови переважно неземлеробських занять населення і наявності пром., торг., культ. інфраструктури. З уніфікацією типології поселень відповідно до постанови ВУЦВК від 28 жовтня 1925 містечка стали іменуватися с-щами міськ. типу. Це означало невиправдане збільшення кількості міських поселень за рахунок села (кількісний критерій, знижений до 2 тис. осіб, не завжди витримувався), знищення історично сформованої специфічної форми міськ. розселення тощо. Нині (станом на 2010) в Україні налічується 885 с-щ міськ. типу. Статус С.м.т. і досі лишається недостатньою мірою
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
