СВІТЛИЧНИЙ Іван Олексійович (псевдоніми: Іван Сірко, Володимир Твердохліб. Читач-нематиматик та ін.; 20.09.1929—25.10.1992) — поет, перекладач, літературознавець, літ. критик, правозахисник. Н. в с. Половинкине (нині село Старобільського р-ну Луган. обл.). 1937 почав навчання в школі с. Половинкине. Після закінчення 1947 Старобільської середньої школи № 1 (із золотою медаллю) навч. на ф-ті укр. філології Харків. ун-ту (1947—52). 1950—51 працював учителем укр. мови та літератури. 1952—55 — аспірант відділу теорії літератури Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (наук. керівник — акад. О.Білецький). 1955 очолював відділ критики ж. «Дніпро», вийшла перша публікація. Друкувався в журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Радянське літературознавство», 1957—63 обіймав посаду молодшого наук. співробітника відділу теорії літератури Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР, молодшого наук. співробітника в Ін-ті філософії АН УРСР, працював відп. секретарем ж. «Радянське літературознавство», у Т-ві охорони природи. Літературно-критичні статті С. присвячені творчості літ. покоління 1960-х рр. і критиці соц-
реалістичної літератури («Боги і наволоч»); автор полемічно-критичної статті з мовознавства («Гармонія і алгебра»). Один із лідерів опозиційного руху в УРСР в 1960—80-х рр. 30 серпня 1965 вперше заарештований, звинувачений за ст. 62, ч. 1 «Антирадянська агітація і пропаганда» Кримінального кодексу УРСР — за виступи проти арештів і незаконних судів над діячами укр. к-ри та за поширення самвидавної літератури (див. Самвидав). Звільнений 30 квітня 1966 за ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу УРСР. Після 8-місячного ув’язнення влаштуватися за фахом не зміг, виконував різні роботи. Вимушений був друкуватися під псевдонімами. Працював над словником синонімів, здійснював поетичні переклади із французької (Ш.Бодлер, П.-Ж.Беранже, Ж.Лафонтен), чеської (В.Незвал, Й.Ганзлік), сербохорватської (Д.Максимович), польської (Ю.Словацький, Ц.Норвід), турецької (О.Велі) та ін. мов. 12 січня 1972 вдруге заарештований, 27—29 квітня 1973 засуджений за ст. 62, ч. 1 до 12-ти років позбавлення волі (7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання). Покарання відбував у таборі в Пермській обл. РРФСР, 27 червня 1978 прибув на місце заслання — у с. Усть-Кан (нині село в Республіці Алтай, РФ), працював нічним сторожем, палітурником у б-ці. 1978—81 переклав «Слово про Ігореву січ», писав поетичні твори, частина яких була опублікована на Заході. 1978 С. прийнято в члени Міжнар. ПЕНклубу. 20 серпня 1981 у С. стався інсульт, і його було визнано інвалідом 1-ї групи. 23 січня 1983 звільнений, повернувся до Києва. Наприкінці 1980-х рр. було опубліковано частину праць С. і статей про нього. 1990 вийшла збірка поезій «Серце для куль і для рим», цього ж року став членом Спілки письменників України та Укр. ПЕН-клубу. Лауреат літ. премії ім. В.Стуса (1989), Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1994, посмертно, за збірки поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей). П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі.
477 СВІТЛИЧНИЙ
І.О. Світличний.
478 СВІТОВА
О. Лотоцька.
Тв.: Боги і наволоч. «Вітчизна», 1961, № 12; Художній метод. К., 1962; Гармонія і алгебра. «Дніпро», 1965, № 3; У мене — тільки слово. Х., 1994; Голос доби, кн. 1—2. К., 2001—02. Літ.: Коцюбинська М. Іван Світличний, шістдесятник. В кн.: Світличний І.О. У мене — тільки слово. Х., 1994; Доброокий: Спогади про Івана Світличного. К., 1998; Білокінь С. Із часу, що закривався. «Визвольний шлях», 1999, № 7 (616); Довідник з історії України, т. 3. К., 1999; Видатні діячі України минулих століть. К., 2001; Жиленко І. Homo feriens. «Сучасність», 2002, № 4; Іван Світличний. «...Бо вірую»: Біобібліографічний нарис. К., 2002; «Душа розпластана на пласі» (І. Світличний). В кн.: Дзюба І. З криниці літ. К., 2007; Іваницька Л. Світличний Іван Олексійович. В кн.: Діячі науки і культури України. К., 2007; Глузман С. Мій вибір. «Київ», 2010, № 1; Письменники української діаспори: Донбаський вимір. Донецьк, 2010. В.П. Швидкий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВІТЛИЧНИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
