СВЄНЦІЦЬКА Віра Іларіонівна (28.08.1913—21.05.1991) — мистецтвознавець, музейний діяч. Кандидат мистецтвознавства (1967). Засл. працівник к-ри УРСР (1989). Довголітній (від 1940 з перервою, викликаною арештом і засланням 1948—56) працівник Національного музею у Львові, від 1967 — зав. відділу нар. мист-ва, від 1975 — зав. відділу давньоукр. мист-ва. Донька І.Свєнціцького. Н. в м. Львів. Навч. у Львів. ун-ті (1932—38), де захистила роботу на тему: «Українські різьблені ручні хрести XVII—XIX віків» (1939). Брала активну участь в укр. нац. русі 1930-х рр., була причетна до замаху на польс. міністра внутр. справ Б.Пєрацького, проходила на Варшавському процесі 1935— 1936 та Львівському процесі ОУН 1936, заарештована зі встановленням рад. влади 1940, заарештована й засуджена 1948, відбувала заслання (1948—56). Як дослідник вивчала насамперед укр. реліг. мист-во, найперше іконопис. Опікуючись найбільшою його музейною збіркою, продовжила її наук. опрацювання, яке розпочали І.Свєнціцький та М.Драган. Особливу увагу приділяла середньовічному малярству, насамперед 15—16 ст. Наукові дослідження реалізовано в огляді ікон 14—16 ст. для багатотомної «Історії українсько-
го мистецтва» (1967), перероблена версія «Українське малярство XIV—XVI століть» надрукована як вступ до альбому «Спадщина віків: Українське малярство XIV—XVIII століть у музейних колекціях Львова» (1990) та використана у вступі до альбому «Український середньовічний живопис» (1976), кількох статтях про окремі групи пам’яток та тенденції розвитку західноукр. реліг. малярства 15—16 ст. Вперше докладніше наголосила на значенні перемишльської школи укр. середньовічного реліг. малярства та її спадщини для осмислення мистецького процесу на укр. землях, наприкінці життя вона розпочала відкриття найдавнішої спадщини західноукр. реліг. малярства 13—14 ст. — ідентифікувала й впровадила до наук. обігу кілька ікон музейної збірки 14 ст. Ін. довготривала тема інтересів — творчість жовківського маляра кінця 17 ст. І.Рутковича. У її доробку також публікації з історії рукописної й друкованої книги (мистецьке оздоблення Бучацького Євангелія 13 ст.), гравюри, нар. малярства. Підготувала до друку рукопис монографії М.Драгана про укр. царські врата (1970), ряд виставок із музейних збірок. Свого часу була одиноким знавцем давнього укр. реліг. малярства. За умов послідовного обмеження можливостей повноцінних наук. досліджень зосереджувалася, насамперед, на опіці над музейною збіркою та поточній повсякденній музейній роботі. Лауреат Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1995; за альбом «Світ очима народних митців: Українське народне малярство XIII—XX століть», 1991). П. у м. Львів, похована на Личаківському цвинтарі. Літ.: Віра Свєнціцька: Бібліографічний покажчик. Львів, 1993; Віра Свєнціцька: Життя, посвячене музеєві. Львів, 1995. В.С. Александрович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЄНЦІЦЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
