СВЕРЧЕВСЬКИЙ (Сверчевські, Щверчевські, Рwierczewski) Кароль (12.02.1897—28.03.1947) — військ. діяч СРСР та Польщі, генерал броні Війська Польського. Н. в м. Варшава в сім’ї робітника. Закінчив два класи заг. школи, із 1915 — робітник ф-ки Герляха, евакуйований на територію Росії (Казань (нині столиця Татарстану, РФ), Москва). 1916 мобілізований на фронт, наступного року повернувся до Москви. Під час Моск. збройного повстання в листопаді 1917 — червоногвардієць 1-го Моск. загону. Із 1918 — член РКП(б), воював на Південному фронті, Південно-Західному фронті (Дон та Україна), під час польсько-рад. війни 1920 (див. Польсько-радянська війна 1919— 1920) — активний учасник ство-
470 СВЕРЧОВСЬКИЙ
В.І. Свєнціцька.
Екслібрис В. Свєнціцької роботи художниці Я. Музики. 1960-ті рр. Ліногравюра.
рення Червоної Польс. армії (комбат), нагороджений орденом Червоного Прапора. 1921 брав участь у придушенні повстання О.Антонова на Тамбовщині. Після громадян. війни 1918—22 отримав фахову військ. освіту, 1927 закінчив Військ. академію ім. М.Фрунзе. 1927—29 — нач. штабу кавалерійс. полку, нач. військ. школи. 1929—31 — нач. 4-го відділу Ген. штабу РСЧА, потім — у розпорядженні Генштабу. 1936 направлений Розвідувальним управлінням РСЧА в Іспанію; під іменем «генерал Вальтер» командував 14-ю французько-бельг. інтернац. бригадою, потім — 35-ю Інтернац. д-зією в боях під Сарагосою і в Арагоні. Влаштовував «чистки» добровольців, особисто розстрілював дезертирів. Прототип генерала Гольца в романі Е.Хемінгуея «По кому подзвін». 1938 повернувся до СРСР, нагороджений другим орденом Червоного Прапора та орденом Леніна. У ході «чистки» РСЧА заарештований, звільнений 1940 з отриманням звання генерал-майора і посади викладача Військ. академії ім. М.Фрунзе (1941 — керівник курсу спецгруп). Із початком німецько-рад. війни 1941—45 отримав 248-му піх. д-зію, після поразки під Вязьмою (нині місто Смоленської обл., РФ) звільнений, перебував у тилу (командир запасної бригади, нач. Київ. військ. піх. уч-ща в Ачинську; нині місто Красноярського краю, РФ). Після невдалої спроби формування Андерса армії в СРСР його покликали для створення підконтрольної рад. уряду польс. «народної» армії. Із 1943 — заст. командира 1-го польс. корпусу, 1-ї Польс. армії, із 8 вересня 1944 і до кінця війни — командир 2-ї Польс. армії. Брав участь у Лужицькій наступальній операції в грудні 1944, Берлінській та Празькій наступальних операціях 1945, де відзначився некомпетентністю, конфліктністю, великими втратами людського складу. Із 1944 — член Центр. бюро польс. комуністів у СРСР, із 1945 — ЦК Польс. робітн. партії, Крайової нар. ради. По завершенню війни — командуючий військами Познанського військ. округу, гол. інспектор військ.
осадництва на зх. землях. Із лютого 1946 — заст. міністра оборони Польс. Нар. Республіки, виконував також ряд дипломатичних місій щодо репатріації поляків. У січні 1947 — посол (депутат) Установчого сейму. Один з організаторів репресій проти учасників Армії Крайової та Української повстанської армії, мирного населення. Загинув під час поїздки в пд.-сх. частину Польщі біля м-ка Балігруд (нині село Підкарпатського воєводства, Польща) внаслідок «полювання» на нього бійців УПА, але не виключено, що до його загибелі причетні «товариші по партії». Смерть С. стала приводом для здійснення завчасно спланованої польським комуністичним та радянським урядами військ. операції з депортації укр. населення з Польщі (див. «Вісла», акція 1947). Посмертно нагороджений третім орденом Червоного Прапора, другим орденом Леніна, польськими — Командорським хрестом ордена Virtuti Militari, орденами Будівничих Народної Польщі, Визволення Республіки та ін. Літ.: Wadecka S.L. Genera» Karol «Walter» 1897—1947. Warszawa, 1976; Grzelak C. та ін. Bez moуliwoСci wyboru: Wojsko Polskie na Froncie Wschodnim 1943—1945. Warszawa, 1993; Patelski M. Karol Рwierczewski Walter — komunista i genera». «Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Opolskiego: Historia», 1996, nr. 32; LipiЅski P. «Towarzysze Niejasnego». Warszawa, 2003. Г.В. Папакін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЕРЧЕВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
