САТАНІВ — с-ще міськ. типу Городоцького р-ну Хмельницької області. Розташов. на лівому бе-
резі р. Збруч (прит. Дністра). Населення 2,2 тис. осіб (2001). Назва поселення, ймовірно, походить від «sat» (молдов. — «велике село»). Поселення, вірогідно, виникло в 14 ст.: відомо, що наприкінці 14 ст. С. уже був центром деканату Кам’янецької діоцезії. Перша писемна згадка про С. датується 1404, коли король польс. і верховний кн. литов. Владислав II Ягайло надав поселення шляхтичу Петру Шафранцю. Невдовзі С. викупив вел. кн. литов. Вітовт, а 1431 поселення було надане у володіння Петрові Одровонжу на умовах несення військ. служби. 1436 поселення, що належали Одровонжам, були переведені на «німецьке право», а 1444 С. отримав магдебурзьке право. Під 1453 С. згадується в переліку приватновласницьких міст Подільської землі. 1528, 1530 і 1531 містечко зазнавало татар. нападів, у зв’язку з чим 1532 міщан С. було звільнено від податків на 8 років. Королів. привілеями 1561—66 встановлювалися чіткі обов’язки мешканців, що посприяло зростанню їх чисельності, розвиткові ремесел і торгівлі. Наприкінці 16 ст. неподалік С. виник Свято-Троїцький монастир, в якому був написаний Сатанівський літопис. На поч. 17 ст. через шлюбні зв’язки С. став власністю Адама Сенявського. 30 березня 1641 Катерина Сенявська відновила втрачений із невідомих причин статус С. як міського поселення, вдруге надавши йому магдебурзьке право. На 1629 в містечку налічувалося 912 димів, з яких платилися податки. С. зазнав руйнувань у часи Національної революції 1648— 1676: місто 1648 та 1651 займали козац. війська, а в грудні 1653 тут перебував Б.Хмельницький. Подимний реєстр Подільського воєводства 1661 зафіксував, що в С. податки були зібрані лише з 84 димів. Упродовж 1676—99 С. перебував під владою Османської імперії, був центром округи в Кам’янецькому ейялеті. На 1681 в містечку налічувалося 100 дворів, 696 мешканців. Власник С. коронний гетьман Адам-Миколай Сенявський 1722 заклав тут кам’яний замок із 5-ма баштами та обніс місто мурами. На поч.
461 САТАНІВ
Сатанів. Міська брама. Фото 2010.
18 ст. С. став одним із ремісничих і торг. осередків Поділля. У ЦДІА України збереглися актові книги Сатанівського магістрату за 1709—34. На 1720 в С. та його передмістях мешкало бл. 2 тис. осіб, працювало 6 ремісничих цехів, розміщувалися склади товарів. Королів. грамотою 1744 запроваджувався щорічний 4-тижневий ярмарок. На 1780 в С. налічувалося 549 будинків та 2,7 тис. мешканців, близько половини з яких становили євреї. Наприкінці 18 ст. місто перейшло у володіння родини князів Чарторийських (див. Чорторийські), а згодом як посаг — до кн. Станіслава Любомирського. Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793) С. відійшов Рос. імперії: від 1796 входив до складу Проскурівського пов. Подільської губернії. На 1864 населення містечка зросло до 3199 осіб. Поселенням у цей час володіли родини Потоцьких, князів Сангушків. Наприкінці 19 ст. в С. працювало кілька пром. підпр-в, найбільшим з яких була заснована 1899 цукроварня (діяла до 2002). На 1897 в С. мешкало 4415 осіб.
Сатанів. Синагога. Фото 2010.
462 САУЛЕВИЧ
Я.Д. Саулевич. Фото з архівно-кримінальної справи. 1934. У в’язня вилучене звичне для нього пенсне.
У листопаді 1917 в С. вперше проголошено рад. владу. Від лютого 1918 С. був зайнятий австро-нім. військами, а згодом — армією Директорії Української Народної Республіки та польс. частинами. У січні 1921 в С. остаточно встановлено рад. владу. 1923 С. став центром Юринецького р-ну Проскурівської округи. Від 1932 — у складі Вінницької області (від 1935 — центр Сатанівського р-ну; ліквідований 1959), від 1937 — у складі Кам’янець-Подільської (від 1954 — Хмельницької) області. 1938 С. одержав статус с-ща міського типу. Окупований німецькими військами від 6 липня 1941 до 25 березня 1944. 1972 поблизу селища відкрито родовище мінеральних вод і засновано курорт «Сатанів». 1984 було закладено ландшафтний парк «Сатанівська перлина». У С. народився М.Барг. Пам’ятки історії та к-ри: мури та башти замку (15—16 ст., відбудований на поч. 18 ст.), синагога (16 ст.), комплекс СвятоТроїцького монастиря (16— 18 ст.), єврейс. цвинтар (найдавніші поховання датуються 16 ст.), водяний млин (19 ст.). Літ.: Орловский М. Историко-статистическое описание местечка Сатанова Проскуровского уезда Подольской губернии и находящегося близ него Свято-Троицкого заштатного монастыря. «Подольские епархиальные ведомости», 1862, № 3, часть неофициальная; S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 10. Warszawa, 1889; Сіцинський Є. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст. К., 1928 (перевид. — Кам’янець-Подільський, 1994); Соха В. Сатанів: Історичний нарис. Хмельницький, 1991; 100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель, вып. 1: Подолия. Иерусалим—СПб., 1998; Петров М. Сатанів XV—XVIII ст.: Заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток. «Хмельниччина: Дивокрай», 2004, № 1—2; Денисик Г. Сатанів та його околиці. «Краєзнавство. Географія. Туризм», 2007, № 4; Кушнір М., Олійник І. Сатанів: Історико-краєзнавчий довідник. Городок, 2008; Маркова С. Сатанів: Історія, міфи та легенди. Хмельницький, 2010; Перова О. Сатанів: Путівник: Історичні пам’ятки, санаторії, екскурсії. Кам’янець-Подільський, 2010. О.В. Андрощук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САТАНІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
