САКИ (кримськотатарською — Saq) — місто респ. підпорядкування Автономної Республіки Крим, райцентр. Розташов. на пн. березі Cакського озера, неподалік від узбережжя Каламітської зат. Населення 24,2 тис. осіб (2011).
424 САКОВИЧ
Саки. Церква Святого Іллі. Фото початку 21 ст.
Сакович Касіян. «Трактат про душу». Краків, 1625. Зворот титульної сторінки з віршем на герб князів Чартирийських.
Відоме з 18 ст. як татар. поселення, мешканці якого були підданими мурз роду Мансур. На Сакському озері (тоді — озеро Тузла) в цей час уже видобували сіль і користувалися грязями як засобом лікування. Після анексії Криму Рос. імперією (1783) С. увійшли до складу Євпаторійського пов. Таврійської області (із 1802 — Таврійської губернії). Із 1827 в С. працював євпаторійський повітовий лікар Миколай Оже (1800—53); цю дату прийнято вважати початком діяльності бальнеологічного курорту. 1837 С. стали центром волості, того ж року тут розміщено відділення Сімферопольського військ. госпіталю. Під час Кримської війни 1853—1856 село було зруйноване в ході бойових дій,
частина татар. населення емігрувала до Османської імперії. 1858 сюди переселилося кілька сел. родин із Полтавської губернії, 1861 — із Воронезької губ., а 1864 — група стамбульських греків. 1883 сакський соляний промисел орендував підприємець І.Балашов, який провів його тех. модернізацію. Велике значення для розвитку С. мало спорудження шосе Сімферополь—Євпаторія (1905) і залізниці Сімферополь— Євпаторія (1916). У 2-й пол. 19 ст. значно розвинулися Сакська грязелікарня (із 1864 її орендував лікар Е.Поспішіль, 1880 вона перейшла в підпорядкування губернського земства) та супутня їй курортна інфраструктура (зокрема, 1890 пробурено першу артезіанську свердловину і закладено парк). 1912 засновано Цандерівський ін-т діагностики і фізичних методів лікування. 1916, за участю франц. інвесторів, споруджено з-д із вир-ва брому (пізніше — Сакський хімічний з-д, який діяв до поч. 21 ст.). Після громадян. війни 1918—22 і встановлення рад. влади курорт знов почав діяти, але вже на нових засадах (як «оздоровниця для трудящих»). 1930 С. дістали статус курортного с-ща, 1935 стали райцентром. У період гітлерівської окупації (29 жовтня 1941 — 13 квітня 1944) с-ще значно постраждало. 1952 С. дістали статус міста, а 1979 — статус міста обласного підпорядкування. У 1950— 80-ті рр. відкривалися нові санаторії та бази відпочинку, вдосконалювалася інфраструктура курорту, який і на поч. 21 ст. користується популярністю і продовжує розвиватися. У С. діє музей історії грязелікування, є курортний парк зі скульптурою бронтозавра (яка стала символом міста). Істор. будівлі кінця 19 — поч. 20 ст.: «ванні будинки», грязелікарня, готелі, церква Святого Іллі. В околицях — численні археологічні пам’ятки різних епох, зокрема греко-скіф. городище Кара-Тобе, на терені якого діє музей старожитностей Пн.-Зх. Криму, та античне святилище на Сакському пересипу. Літ.: ІМіС УРСР: Кримська область. К., 1974; Косовская А.Ф. Саки: Путеводитель. Симферополь, 1987; Ланцов С.Б. Античное святилище на западном берегу Крыма. К.,
2003; Агарков В.И. Саки: Краткий путеводитель. Севастополь, 2007; Web: http://www.sakimuzey.ucoz.ru (веб-сайт Музею історії грязелікування); http://www.archmap.ru (Археологічна карта Криму). Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
