САДОВСЬКИЙ Микола Карпович (справжнє прізв. — Тобілевич; 18(06).03, за ін. даними 13 (01). 12.1856—07.02.1933) — актор, режисер, театральний діяч, письменник. Брат І.Карпенка-Карого, М.Садовської-Барілотті, П.Саксаганського. Н. в с. Кам’яно-Костувате (нині село Братського р-ну Миколаїв. обл.). Походив зі старовинної шляхетської родини. Навч. в Херсон. г-зії (1868—69) та Єлизаветградському реальному уч-щі (1869—77). 1877, не закінчивши курсу в уч-щі, пішов добровольцем на російсько-турецьку війну 1877—1878. За звитягу та хоробрість, виявлені в боях під Шипкою, нагороджений Георгіївським хрестом та представлений до офіцерського чину. Навч. в Київській та Одеській військових школах (1878—80). Під час військової служби в Бендерах (нині місто в Молдові) грав у місц. аматорському драм. гуртку, де познайомився з М.Адасовською (М.Заньковецькою). 1881 демобілізувався і вступив актором до професійної укр. театральної трупи Г.Ашкаренка в Кременчуці. 1882—83 та 1885—88 грав у трупі М.Л.Кропивницького, 1883—85 — у трупі М.Старицького. 1888 заснував власну трупу, яка 1898 об’єдналася з Товариством російсько-малоросійських артистів І.Карпенка-Карого та П.Саксаганського. 1900 до них приєднався ансамбль М.Кропивницького. Гастролювали по Україні, Росії, Закавказзю, Молдові та Польщі. 1905—06 — директор та режисер театру т-ва «Руська бесіда» у Львові. 1906 разом із М.Заньковецькою заснував у Полтаві пересувний театр, який 1907 переїхав до Києва, розмістився в Троїцькому нар. домі (нині приміщення Київ. нац. академічного театру оперети) та став першим укр. стаціонарним театром (проіснував до 1919). За часів визвол. змагань був гол. уповноваженим у справах нар. театрів. 1920 разом із трупою виїхав до Галичини. 1921—23 очолював перший професійний театр на Закарпатті (Рус. театр т-ва
«Просвіта» в Ужгороді). Із 1923 — у Празі (Чехословаччина). 1926 повернувся до УСРР, працював у Києві та Харкові як актор і режисер, знімався в кіно («Вітер з порогів», 1929). Творчий діапазон С. як актора був надзвичайно широкий: драм. ролі — Дмитро («Не судилося» М.Старицького), Панас («Бурлака» І.Карпенка-Карого), Гнат («Безталанна» І.Карпенка-Карого) та ін.; комедійні та характерні — Городничий («Ревізор» М.Гоголя), Мартин Боруля («Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Карась («Запорожець за Дунаєм» С.ГулакаАртемовського) та ін.; героїчні та трагедійні — Богдан Хмельницький («Богдан Хмельницький» М.Старицького), Сава Чалий («Сава Чалий» І.КарпенкаКарого), Гетьман Дорошенко («Гетьман Дорошенко» Л.Старицької-Черняхівської), Командор («Камінний господар» Лесі Українки) та ін. Уславився як виконавець укр. нар. пісень. Виховав цілу плеяду укр. акторів: І.Ковалевський, О.Корольчук, М.Малиш-Федорець, А.Петляш, Є.Хуторна та ін. Переклав на укр.мову твори М.Гоголя, О.Островського, Л.Толстого, А.Чехова, Ю.Словацького. Автор лібрето до опер «Галька» С.Монюшка, «Продана наречена» Б.Сметани, «Енеїда» М.В.Лисенка, а також спогадів «Спомини з російсько-турецької війни 1877—1878 рр.» (К., 1917; Кіровоград, 1993) та «Мої те-
421 САДОВСЬКИЙ
В.В. Садовський.
М.К. Садовський.
М.К. Садовський у ролі Гаркуші в п’єсі «Гаркуша» О.П. Стороженка. Фото кінця 19 ст.
422 САДОВСЬКИЙ
атральні згадки: 1881—1917» (К.—Х., 1930; К., 1956). П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі. Літ.: Мар’яненко І. Минуле українського театру. К., 1953; Про М.К. Садовського: Збірник матеріалів до 100-річчя з дня народження. К., 1957; Тобілевич С. Мої стежки й зустрічі. К., 1957; Василько В. Микола Садовський та його театр. К., 1962; Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі. К., 1964; Український драматичний театр, т. 1. К., 1967; Спогади про Миколу Садовського: Збірник. К., 1981. Н.М. Томазова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Садовський Микола Карпович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
