САВРИЧ Карл Авксентійович (псевдонім — Максимович; 18.01.1892—1937) — громад. і політ. діяч. Н в с. Кукільники (нині село Галицького р-ну ІваноФранк. обл.). Навч. у Станіславській г-зії, на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. У роки Першої світової війни — стрілець Легіону Українських січових стрільців (1914—16), згодом перебував у рос. полоні. Діяч лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів, УПСР (боротьбистів) (1917—19). Співзасновник і секретар ЦК Комуніст. партії Сх. Галичини (лютий 1919). Служив в Українській Галицькій армії (1919—20). На початку 1921 організував закордонний к-т Комуніст. партії Сх. Галичини, згодом — секретар посольства УСРР у Варшаві (1922— 24), кандидат у члени політбюро ЦК КП(б)У, водночас — член політбюро ЦК КПЗУ (1925—28). 1927 виступив на захист більшості ЦК КПЗУ і наркома освіти УСРР О.Шумського, звинувачених кер-вом ВКП(б) і КП(б)У в націоналізмі. Виключений з партії (1929), переведений у Москву, засуджений (1933) за сфабрикованою ДПУ справою Укр. військової організації (див. Української військової організації політичний процес 1933) до 10 років ув’язнення. П. у м. Москва. Літ.: Українські січові стрільці: 1914—1920. Львів, 1935; Галушко Є.М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяльності КПЗУ в 1919— 1928 рр. Львів, 1965; Борці за возз’єднання. Львів, 1989; Сливка Ю. Сторінки історії КПЗУ. Львів, 1989. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САВРИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
