РУСЬКИЙ КАГАНАТ — гіпотетичне держ. утворення скандинавів у Сх. Європі, яке в багатьох істор. синтезах ранньої історії Русі виступає попередником Київ. д-ви (див. Київська Русь). Гіпотеза про «Руський каганат» випливає з інтерпретації повідомлення Бертинських анналів під 839 про появу при дворі франкського імп. Людовіка Побожного, разом із посольством візант. імп. Феофіла, послів «народу Рос» (що насправді виявилися шведами), які заявили, ніби їхнього володаря звуть (або їхній володар називається) «Chacanus». Уперше ідею, що «Chacanus» являє собою титул «каган», тотожний титулу правителів степових імперій (сучасного подіям Хозарського каганату, раніше — Тюркського та Аварського каганатів), висловив орієнталіст Г.(Т.)-З.Байєр на поч. 18 ст. Утім переважна більшість учених тривалий час трималася думки, що «Chacanus» являє собою ім’я скандинавського ватажка — Хакон, — який послав посольство (Ф.-Г.Струбе де Пірмон, А.-Л.Шлецер, М.Карамзін, М.Погодін та ін.). У серед. 19 ст. гіпотезу Г.(Т.)-З.Байєра підтримав такий авторитетний учений, як А.Кунік, і з тих пір більшість інтерпретаторів віддають перевагу саме їй. Щоправда, з якої причини ватажок сканд. дружини міг присвоїти собі титул степового імператора, учені не були в стані визначити однозначно. Згадку «кагана» вважали або ж непорозумінням (візантійці не розрізняли пн. варварів, змішуючи русь із хозарами та аварами; В.Томсен), або ж свідченням того, що посольство до Константинополя представляло кагана хозарів (В.Васильєвський).
Походження ідеї. Думку, що у свідченні Бертинських анналів варто вбачати першу згадку про існування в Сх. Європі самостійного держ. утворення, «Руського каганату», вперше висловив антинорманіст С.Гедеонов у полеміці з норманістичною інтерпретацією походження Рус. д-ви (див. Норманська проблема). Він же окреслив і можливе коло свідчень на користь гіпотези, які з тих пір (як правило, без згадки авторства) повторюють у літературі. С.Гедеонов вважав, що «Руський каганат» був д-вою слов’ян, утвореною ще до «закликання варягів». Щоправда, він гадав, ніби рус. «каган» був намісником кагана хозарів. Після Другої світової війни ідея одержала нову інтерпретацію: тепер почали вважати, що, прийнявши титул «каган», правитель нового держ. утворення заявляв про свою рівноправність і суперництво з Хозар. каганатом (М.Артамонов, А.Новосельцев). Титул каган. Історично титул «каган» відомий у правителів степових імперій: Тюркського, Аварського, Хозарського каганатів, Монгол. імперії. Деякі дослідники вважають, що з ним пов’язана властива тюркським народам ідея харизматичної природи влади кагана, а отже, він передавався лише завдяки кровній спорідненості із кланом Ашина (колиш. правителів Тюркського каганату 6—8 ст.), що одержали «небесний мандат» на владарювання серед кочових народів. У всякому разі, не існує сумнівів, що титул каган невідділимий від імперської ідеології степових народів і з ним пов’язані претензії на універсальне владарювання в степу. Свідчення джерел. Гадають, ніби інтерпретація «Chacanus» Бертинських анналів саме як титулу «каган», а отже й історичність «Руського каганату», підтримується низкою ін. джерел. Серед таких числять: лист франкського імп. Людовіка II до візант. імп. Василія I Македонянина; традицію араб. географів про «острів русів», правителя якого звуть «хакан-рус»; нарешті, іменування київ. князів Володимира Святославича та Ярослава Мудрого «каганами» в «Слові о Законі і
Благодаті» Іларіона (що нібито свідчить про тривалу традицію титулатури в Києві). Усі ці джерела проблематичні, кожне на свій лад, і не несуть недвозначних доказів існування титулу «каган» серед русі. Напр., лист імп. Людовіка II навіть не згадує русь, натомість стверджуючи, що правителя «норманів» франки не називають каганом. Натомість достовірно відомо, що правителів Русі ні візантійські, ні латинські джерела ніколи не титулували каганом. Локалізація. Не існує одностайності щодо геогр. локалізації «Руського каганату». У старій літературі його було прийнято розміщувати або ж на пд. Сх. Європи, або ж навіть на узбережжі Азовського чи Чорного морів (Г.Вернадський). Ще поширенішою була точка зору, згідно з якою «Руський каганат» є, по суті, ранньою Київ. д-вою (М.Артамонов, Б.Рибаков, А.Новосельцев, О.Назаренко та ін.). Ін. гіпотеза розміщує «Руський каганат» у межиріччі середнього Дону та Оки (прит. Волги; В.Сєдов, П.Голден). Однак останнім часом популярнішим виявляється ототожнення «Руського каганату» з д-вою, заснованою в 9 ст. скандинавами у Сх. Європі. Отож здогадний «центр» «Руського каганату» намагаються сумістити з археологічно дослідженими пам’ятками сканд. присутності у Сх. Європі. Відтак у різних працях роль «столиці» каганату приміряли на себе Стара Ладога та Рюрикове Городище в Поволхов’ї, Гньоздово на Верхньому Дніпрі, Сарське городище та Тимерьово у Верхньому Поволжі та ін. Існує також гіпотеза, що центром каганату було місто Бірка у Швеції. Подібні локалізації на пн. Сх. Європи, утім, входять у суперечність зі степовим походженням титулу правителя «Руського каганату», а також із реконструйованою його історією, котра в новітніх інтерпретаціях включає в себе (крім посольства до Константинополя 838) напад русі на Візантію 860, а також відоме з візант. джерел хрещення русі за часів імп. Василія I, а отже є вся «південною».
«Chacanus» Бертинських анналів. При тому, що інтерпретація «Chacanus» Бертинських анналів як титулу «каган» стала загальноприйнятою, текст допускає кілька рівною мірою обґрунтованих інтерпретацій. А.Кунік, якому довелося повторно звернутися до проблеми на схилі життя і якому належить найскрупульозніше дослідження питання, дійшов висновку, що — з огляду на індивідуальне слововживання Пруденція, автора цієї частини анналів, — «Chacanus» із більшими підставами слід вважати іменем власним ватажка росів, аніж його титулом. Цей висновок нещодавно був підтверджений новим дослідженням термінології Бертинських анналів (І.Гаріпзанов). Таким чином, відпочатково гіпотеза про «Руський каганат» заснована на т. зв. трудному читанні, що не піддається однозначному тлумаченню.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУСЬКИЙ КАГАНАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
