РУСОВ Олександр Олександрович (07.02.1847—08.10.1915) — громад. діяч, земський статистик, етнограф і фольклорист. Чоловік С.Русової, батько М.Русова і Ю.Русова. Н. в м. Київ у російсько-грузин. родині. 1856—64 навч. в 2-й Київ. г-зії, 1864—68 — на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Кілька років працював викладачем г-зії в Києві, займався етнографією та видавничою діяльністю. Протягом 1854—76 співпрацював з газ. «Киевский телеграф». Вже в гімназійний період зацікавився укр. рухом, 1870 став членом, згодом — одним із керівників Київ. Старої громади. Прихильник ідеї федералізму М.Драгоманова. Був одним з ініціаторів створення Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва (див. Російського географічного товариства Південно-Західний відділ), який завдяки Р. швидко став осередком укр. науки та зав’язав контакти з рядом слов’ян. наук. центрів. Не раз виїжджав на навчання за кордон. 1875—76 за дорученням Громади видав у Празі (нині столиця Чехії) «Кобзар» Т.Шевченка. Протягом 1876—79 працював на Чернігівщині: спочатку — статистиком при Черніг. губернській земській управі, згодом — на замовлення Ніжинського повітового земства проводив стат. обстеження повіту. За дорученням Моск. археол. т-ва в червні—листопаді 1880 провів розкопки курганів у Пд. Дагестані. 1880—82 редагував київ. час. «Труд». 1882—89 за дорученням Херсон. губернського земства керував земськими стат. роботами в губернії. Водночас в Одесі,
Єлизаветграді (нині м. Кіровоград), Херсоні вів активну укр. громад. та культурно-просвітницьку роботу, за що не раз потрапляв під поліцейський нагляд і, зрештою, був висланий за межі Херсонської губернії. 1889—94 мешкав у Харкові: готував істор. нарис з нагоди 25-річної діяльності Харків. земства, працював статистиком при міській управі (1892—93). Активізував діяльність Харківського історико-філологічного товариства та місц. громади, працював у Харків. громад. б-ці. У червні 1894 повернувся до Чернігова, працював у губернському земстві статистиком (до 1899), розробляв екон. баланс Чернігівської губернії. Був одним з ініціаторів запровадження заг. початкової освіти в губернії, членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії, активно працював в укр. громаді. Обирався губернським гласним (1898— 1901). Влітку 1899 провів стат. обстеження Новгородської, Ярославської, Костромської та Владимирської губерній Росії. У листопаді 1899 — квітні 1902 виконував обов’язки завідувача статистико-екон. бюро в Полтаві, організував подвірний перепис Полтавської губернії та оціночний опис її повітів і міст. У зв’язку із сел. заворушеннями навесні 1902 за наказом міністра внутр. справ В.Плеве був звільнений із посади із забороною проживати в Україні. У вересні 1902 — вересні 1908 Р. мешкав у Санкт-Петербурзі, де очолював стат. відділ страхової компанії «Надежда», працював у статистичній, селянській та бібліотечній комісіях «Вольного экономического общества», очолював «Благодійне товариство видання загальнокорисних та дешевих книг», входив до складу ін. укр. орг-цій столиці. Із вересня 1908 мешкав у Києві, викладав статистику в Київ. комерційному ін-ті, редагував ж. «Известия Киевского коммерческого института». Автор понад 50-ти праць, основні з яких: «Кобзарь Вересай, его музыка и песни, которые исполняются им» (1874), «Русские трактаты в конце 17 и начале 18 веков и некоторые данные о Днепре из атласа конца прошлого столетия» (1876), «Нежинский уезд: Статистико-эконо-
381 РУСОВ
М.О. Русов.
О.О. Русов.
382 РУСОВА
мическое описание» (1880), «Торбанисты Грегор, Кастан и Франц Виторды» (1892), «Описание Черниговской губернии» (т. 1—2, 1898—99), «Статистика украинского населения Европейской России» (1916) та ін. Помер від нападу астми в Саратові (нині місто в РФ), куди під час Першої світової війни був евакуйований Київ. комерційний ін-т. Похований у Києві на Байковому цвинтарі. Літ.: Науменко В. Александр Александрович Русов и его общественная и литературно-научная работа на Украине и для Украины. «Украинская жизнь», 1916, № 3; Шевченко В. З історії статистико-етнографічних досліджень О. Русова на Ніжинщині. В кн.: Література та культура Полісся, вип. 4. Ніжин, 1994; Рахно О. О. Русов у науковому і громадському житті Чернігівщини. «Сіверянський літопис», 2000, № 6; Його ж. Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України (друга половина ХIХ — початок ХХ ст.): Автореферат дис. ... канд. істор. наук. Х., 2003. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Русов Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
