РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ — оперативно-стратегічне об’єднання збройних сил Росії в Першій світовій війні. Утворений у грудні 1916 з 4-ї, 6-ї, 9-ї російських та 1-ї і 2-ї румунських армій, у вересні 1917 до складу фронту включена російська 8-ма армія. Наприкінці грудня 1916 стабілізувався по лінії: нижня течія Дунаю — Браїла — Фокшани — Окна — Дорна — Ватра. Довжина — 460 км. Чисельність військ — 1,5—1,9 млн осіб. Штаб фронту перебував у Яссах (Румунія). Тиловий район фронту — Одеський військовий округ. Номінально головнокомандуючим був румун. король Кароль I, фактично — генерал від кавалерії В.Сахаров (12 грудня 1916 — 1 квітня 1917), генерал від інфантерії Д.Щерба-
368 РУМЧЕРОД
чов (11 квітня 1917 — 25 квітня 1918). Рішенням Генерального секретаріату Української Центральної Ради 23 листопада 1917 шляхом об’єднання військ Південно-Західного фронту і Р.ф. був утворений Український фронт. Існував до середини січня 1918. У лютому—березні 1918 війська Р.ф. були демобілізовані та відведені в тил. Літ.: Стратегический очерк войны 1914—1918 гг. Румынский фронт. М., 1922; История Первой мировой войны: 1914—1918, т. 1—2. М., 1975; Ростунов И.И. Русский фронт Первой мировой войны. М., 1976. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
