Румуни (самоназва — rom>ni, роминь) — народ, що належить до сх. підгрупи романської мовної групи. Компактно проживають в Україні в Чернівецькій області та Закарпатській області. Походження румунів є однією з найскладніших проблем історіографії (через брак джерел та вплив політико-ідеологічних чинників на багатьох дослідни-
ків). Більшість істориків сходяться в тому, що етногенетичними предками румунів була певна балканська спільнота, мова якої була спорідненою з албанською. На початку нової ери фрако-гето-дакські предки румунів піддалися культ. і мовній романізації з боку Риму Стародавнього. На завершальному етапі етногенезу предки румунів зазнали сильного слов’ян. впливу. Найдавніші контакти слов’ян із романізованим населенням карпато-дунайських земель сягають 6—7 ст. Слов’ян. елемент долучився до формування етнічної спільноти влахів (волохів) — етногенетичних предків як румунів, так і молдаван. Волохи з Марамурешу і Пд. Трансильванії в 14 ст. стали селитися на території сучасних Тячівського і Рахівського р-нів Закарпат. обл. Зокрема, наприкінці 14 ст. на Закарпатті виникли волоські поселення Діброва (Нижня Апша) та Середнє Водяне (Апша). У серед. 1340-х рр. марамурешські волохи на чолі з намісником угор. короля воєводою Драгошем із Джулешті заснували в долині р. Молдова (прит. Сірету, бас. Дунаю) східнороманське територіально-політ. утворення — оборонну «марку» Молдавія (див. Молдавське князівство). Воєвода Богдан розширив територію Молдавії від гір до р. Сірет (прит. Дунаю). Воєвода Лацку (бл. 1365 чи 1368 — 1373 чи 1375) переніс столицю країни з м. Бая до м. Сірет (тепер пд. частина Буковини). За молдавського воєводи Петра Мушата (1375—91) була також інкорпорована Шипинська земля (частина теперішньої Чернів. обл.), що включала замки Цецин, Хмелів, Хотин. За результатами польсько-молдав. війни 1497—99 Молдав. князівство включило до своїх володінь Русько-Довгопільський окіл (Пн. Буковина). Цим було завершено процес територіального формування Молдав. д-ви, яка на півночі охоплювала зону етнічних контактів слов’ян і сх. романців. На пн. прикордонні Молдавії (Північна і Північно-Східна Буковина), в Кимпулунзькому околі, над Черемошем (прит. Пруту, бас. Дунаю; в Іспасі, Банилові, Вилавчу, Костинцях) та між
Прутом (прит. Дунаю) і Дністром (у П’ядиківцях, Іванківцях, Южинці, Кулівцях, Репужинцях, Малому Кучурові), де переважало укр. населення, молдав. воєводи оселяли своїх осадників — резешів — дрібних волоських землевласників, які звичайно жили гуртом, компактно населяючи цілі села. Волоське етнічне коріння на Буковині також мали власники маєтків — бояри та мазили (відставні бояри), служилі люди, представники молдав. адміністрації та вищої правосл. церк. ієрархії краю. Сприятливі соціально-екон. умови життя селян у Молдав. князівстві приваблювали до нього волоських переселенців із Трансильванії. Зокрема, 1763 до Молдавії втекло 24 тис. родин. Більшість із них оселилися в уже існуючих селах Буковини, а частина засновувала нові. Так, трансильванськими переселенцями на півночі буковинського краю було засновано с. Тереблече. Після прилучення Буковини до імперії Габсбургів 1774 австрійс. адміністрація заохочувала переселенський рух трансильванських волохів для збільшення чисельності населення краю. Лише впродовж літа і осені 1778 на Буковину із Трансильванії переселилося 117 родин. Наприкінці 18 ст. трансильванські волохипереселенці осіли в таких населених пунктах північної частини Буковини, як Багринешти, Тереблече, Карапчів над Сіретом, Купка, Череш, Чудин, Кам’яна, Цурень, Чернівці, Остриця, Молодія, Зеленів. Після створення в серед. 19 ст. Румун. д-ви (із 1862 — Румун. князівство, із 1881 — королівство) волохи Запрутської Молдови, Буковини, а також населення Валахії й Трансильванії поступово почали вважати себе румунами (уперше назву «румуни» зафіксовано в 16 ст.). Австрійс. статистика свідчила, що на Буковині в 1851 проживало бл. 185 тис. румунів. Там, де зони розселення румунів і українців стикалися на лінії етногр. розмежування, обидві спільноти жили змішано. Розсіяно та окремо румуни проживали також у селах із чисто укр. населенням. 1910 кількість румунів на Буковині зросла до 273 тис. (34,4 %).
Остаточно політ. румун. нація консолідувалася після приєднання Буковини, Бессарабії та Трансильванії (1918) до Румун. королівства. Королів. адміністрація намагалася якомога швидше інкорпорувати новоприлучені території. Водночас проводилася політика асиміляції нац. меншин, здійснювалися маніпуляції з нац. статистикою на користь румун. спільноти. Загальнорумун. перепис населення, проведений 1930, показав, що на Буковині проживало 379,3 тис. румунів. Значна кількість жителів румун. національності мешкала в Хотинському (36 тис. осіб) та в Акерманському (82 тис. осіб) повітах Бессарабії. Після прилучення Пн. Буковини та Бессарабії до СРСР у серпні 1940 була створена Чернів. обл. Крім Пн. Буковини, до її складу увійшла частина Хотинського пов. Бессарабії та населені румунами м. Герца і ряд сіл, відокремлених від Дорогойського пов. Старого королівства (території Румунії до 1918). В УРСР румуни компактно або змішано з українцями населяли переважно пд.-зх. частину Чернів. обл. та прикордонні з Румунією райони Закарпат. обл. За даними Всесоюзного перепису населення 1970, в УРСР жило 112,1 тис. румунів. 1989 в УРСР налічувалося 134,8 тис. румунів (із них 100,3 тис. осіб припадало на Чернів. обл.). За даними Всеукр. перепису населення 2001, в Україні проживало 151 тис. румунів (0,3 % населення країни). Із них у Чернівецькій обл. проживало 114,6 тис., або 12,5 % населення краю, у Закарпатській — 32,1 тис. (2,6 %), інші були розселені дисперсно в АР Крим, Донец., Одес., Миколаїв., Херсон., Кіровогр. областях і м. Київ, де їхня кількість становила від кількох сотень до кількох десятків осіб. Зокрема, в Одес. обл. дисперсно проживали 724 румуни (2001). У Чернів. обл. румун. населення посідає друге місце за чисельністю і компактно проживає в Герцаївському — 28,2 тис. осіб (94 і Глибоцькому — 66,2 тис. осіб (67 районах, а також складає значну частину населення Сторожинецького — 33,7 тис. осіб (37,5 і Хотинського —
5,4 тис. осіб (7,1 районів та м. Чернівці — 13,0 тис. осіб (7,5 %). На Закарпатті румуни становлять майже 2,5 % від усього населення області й компактно живуть у кількох населених пунктах Тячівського і Рахівського районів. Представники румун. етнічної меншини беруть участь у діяльності органів виконавчої влади та держ. управління. Так, серед 360 депутатів Чернівецької обласної, міських, районних, селищних і сільс. рад 154 є румунами. У Рахівському р-ні Закарпат. обл. серед 63 депутатів 4 румуни; у Тячівському із 74 депутатів райради — 8 румунів. Нині в Україні функціонує 17 румун. національно-культ. т-в. У Чернів. обл. зареєстровані та діють 10 нац. румун. громад, Закарпатській — 4, Одеській — 3. На всеукр. рівні діє міжрегіональне об’єднання «Румунська спільнота України». В Україні 2007/08 навч. р. діяли 92 загальноосвіт. навч. заклади з румун. мовою викладання. Крім того, функціонують 11 шкіл з українсько-румун. мовами навчання, де навчаються 2746 учнів, і 2 школи з російсько-румун. мовами — 1225 учнів. У Чернів. обл. діють ліцеї та г-зії, де вивчається румун. мова, зокрема Красноїльська г-зія Сторожинецького р-ну, Боянська г-зія Новоселицького р-ну, Новоселицький районний ліцей, Герцаївський та Карапчівський ліцеї. У Закарпат. обл. функціонує 12 шкіл із румун. мовою навчання та 2 школи з рос., укр. та румун. мовами, де навчаються 4133 учні. Пед. кадри для румуномовних шкіл готує кафедра класичної та румун. філології Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича (спеціальності — румун. філолог, викладач укр. мови в румуномовній школі); пед. уч-ще Чернів. нац. ун-ту ім. Ю.Федьковича (спеціальності — учитель початкових класів, викладач музики, муз. керівник, вихователь дитячих дошкільних установ). Функціонує розгалужена мережа закладів к-ри, що сприяють збереженню і розвитку духовної к-ри і традицій румун. нац. мен-
361 РУМУНИ
362 РУМУНІЗАЦІЯ
шини. У населених пунктах Чернів. обл., в яких проживають етнічні румуни, діють 95 румун. аматорських театрів, театрів-студій, 3 дитячі художні школи, 100 танцювальних колективів, 82 муз. ансамблі. 2002 в с. Біла Церква Рахівського р-ну Закарпат. обл. було відкрито культурно-просвітницький Центр румун. к-ри. Щорічно за ініціативи Чернів. обласного т-ва румун. к-ри ім. М.Емінеску проводяться різноманітні культурно-мистецькі заходи, зокрема «Мерцішор», «Лімба ноастре чя Ромине», «Флоріле далбе». Для румунів України виходять румун. мовою періодичні видання й теле- і радіопрограми. На всеукр. рівні видається румуномовна газ. «Конкордія». У Чернів. обл. виходять бл. 10 періодичних видань румун. мовою, зокрема «Аркашул», «Плай роминеск», «Курієрул де Чернеуць», «Жунімя», «Лумя», журнал для дітей «Фегурел». У Закарпат. обл. для задоволення інформаційних потреб румунів видаються газети «Мараморошани» і «Апша». У Чернів. та Закарпат. областях регулярно виходять радіо- і телепрограми румун. мовою. Літ.: Наулко В. Географічне розміщення народів в УРСР. К., 1966; Добржанський О.В. Чисельність українського і румунського населення Буковини за статистикою ХIХ — початку ХХ ст. «УІЖ», 1998, № 6; Пилипенко Т. Окремі аспекти українсько-румунських відносин в сучасних умовах. «Форум націй», 2009, квітень; Чучко М. Етнодемографічна ситуація на Буковині в першій половині ХХ — на початку ХХI ст. В кн.: Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей, т. 23—24. Чернівці, 2011. О.В. Добржанський, М.К. Чучко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУМУНИ В УКРАЇНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
і Глибоцькому — 66,2 тис. осіб (67 