РОСЛАВЦІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що походить від почепівського міщанина Івана Р. (1-ша пол. 17 ст.). Його син — Петро Іванович (Рославченко; р. н. невід. — п. після 1677), почепівський сотник (1653—57), наказний полковник стародубський (1659—63) та полковник стародубський (1663, 1668—72, 1673—76). Брав участь у Національно-визвол. війні укр. народу 1648—58. Відзначався авантюристичним характером. Належав до кола козац. старшини, що підштовхувала гетьмана Д.Многогрішного до союзу з Московією, а коли це вдалося, очолювала заколот проти гетьмана (1672). Намагався відділити Стародубський полк від Гетьманщини і підпорядкувати його безпосередньо Москві. Інтригував проти гетьмана І.Самойловича. Але, не підтриманий полковою старшиною, сам став жертвою власної гри: позбавлений уряду, заарештований і засуджений до страти (1676), яка
338 РОСОХА
С. Росоха.
замінена висилкою до Сибіру, де й помер. Єдиний син Петра — Семен Петрович (р. н. невід. — п. до 1695) — чернець Самуїл, засновник Свято-Троїцького Костянського Почепівського монастиря та його перший ігумен (1678—91). На ньому старша гілка роду згасла. Не залишили нащадків і два молодші брати полковника — Овдій Іванович (Рославченко; р. н. невід. — п. 1678), почепівський сотник (1669, 1672, 1678), та Андрій Іванович (р. н. невід. — п. після 1677), почепівський сотенний писар (1654). Засновником молодшої гілки роду був третій брат Петра — Іван Іванович (р. н. невід. — п. після 1680) — мешканець почепівський і купець. Його дружина — Олена (р. н. невід. — п. до 1726) — була засновницею та першою ігуменею дівочої Шуморівської обителі. Молодший з їхніх синів — Лук’ян Іванович (р. н. невід. — п. до 1738), почепівський сотник (1696—1700, 1701—09), — мав єдину дочку Агафію (бл. 1690 — після 1725), яка стала дружиною бунчукового товариша Василя Яковича Завадовського (р. н. невід. — п. до 1751). Нащадки ж старшого із синів — Михайла Михайловича (р. н. невід. — п. після 1726), військового товариша (1704—09), — посідали уряди значкових товаришів, військових і бунчукових товаришів. Один з онуків — Василь Йосипович (бл. 1737 — р. с. невід.) — стародубський полковий осавул (1772) та обозний (1772—76), інший — Олександр Йосипович (бл. 1756 — після 1815) — надвірний радник (1804), новгород-сіверський губернський предводитель дворянства (1797), повітовий начальник Мглинського пересувного війська та в ньому полковий командир (1807—08, 1812—14). Правнук Михайла — Віктор Якович (бл. 1795 — 1848) — саратовський віце-губернатор і голова казенної палати (1829—30), саратовський (1830—31), єнісейський (1831), архангельський (1837), смоленський (1837), херсонський (1837— 39, 1845—48) і таврійський (1843—45) губернатор, дійсний статський радник (1839). Рід Р. внесений до 6-ї частини Родовідної книги Чернігівської губ., а герб — до 10-ї час-
тини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 1: Полк Стародубский. К., 1888; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914; Кривошея В.В. Українська козацька старшина, ч. 1. К., 1997. Ю.А. Мицик, В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСЛАВЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
