РОМНИ (був поширений також варіант назви Ромен) — місто обласного підпорядкування Сумської області, райцентр. Розташов. на р. Сула (прит. Дніпра), при впадінні в неї її правої прит. Ромен. Населення 44,7 тис. осіб (2010). На території сучасного міста відомі 2 городища. Перше, в урочищі Монастирище, у заплаві Ромна, належить роменській куль-
Ромни. СвятоВознесенська церква. Фото початку 21 ст.
турі (літописним сіверянам) і є її епонімною пам’яткою. Друге, в урочищах Замок і Пригородок, на мисі високого корінного берега долини Сули, містить культ. шар, сформований у роменський (9—10 ст.), давньоруський (кін. 10 — 13 ст.) і ранньомодерний (17—18 ст.) періоди. Укріплення не збереглися. Імовірно, наприкінці 10 ст. на місці сіверянського поселення був споруджений давньорус. «город», який був складовою Посульської оборонної лінії, створеної за наказом київ. кн. Володимира Святославича. Цей «город» під назвою Ро-
мен згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха при описі подій 1113, а також у «Списку руських міст далеких і близьких». Ромен належав Переяславському князівству. Як археол. дані, так і писемні джерела, дають підстави стверджувати, що після монголотатарської навали і до поч. 17 ст. на місці Р. не існувало значних поселень. 1608, коли кн. Самійло Корецький (див. Корецькі) отримав королів. привілей на Роменське городище, його вже почали заселяти. У 2-й пол. 1620-х рр. Р. були великим поселенням, яке мало укріплення. Під час польсько-російської війни 1632—1634 рос. війська двічі (у січні та липні 1633) захоплювали і палили Р., після чого їх довелося наново осаджувати. Незабаром Р. стали значним торгово-ремісничим осередком у регіоні: із 1637 відомо про ремісничі цехи; імовірно, вже в 1630-ті рр. проводилися ярмарки. 1644 кн. Я.Вишневецький захопив місто і приєднав до своїх володінь. 1647 Р. разом із волостю передали зі складу Чернігівського воєводства до Київського воєводства. 1648—1781 Р. — центр сотні Війська Запорозького (до 1658 — у складі Миргородського полку, потім — Лубенського полку). Під час «Руїни» місто потерпало від воєнних дій (1659, 1663, 1668). Під час Північної війни 1700—1721 із 17 листопада по 16 грудня 1708 в Р. була ставка швед. короля Карла ХII та І.Мазепи. Після того, як вони вирушили на Гадяч, Р. без бою захопив рос. загін ген. Л.Алларта; місто сильно постраждало від мародерства рос. вояків. Із 1782 Р. — повітове місто (до 1797 — у складі Чернігівського намісництва, 1797—1802 — Малоросійської губернії, із 1802 — Полтавської губернії). У 18 ст. на Роменщині почали активно вирощувати тютюн; 1763 в Р. засновано «тютюнову контору» для поширення амер. насіння. Завдяки збільшенню оборотів одного із 4-х роменських ярмарків — Іллінського — Р. наприкінці 18 ст. стали одним із найважливіших торг. центрів Лівобережної України. У 1840-ві рр. Іллінський ярмарок, оборот якого сягав 10 млн
рублів, був 3-м за значенням у Рос. імперії. На поч. 19 ст. було здійснено перепланування міста, при цьому ярмарок 1804 винесли на околицю, де розбили спец. площу. У 1-й пол. 19 ст. в місті з’явилися пром. підпр-ва (зокрема вир-во с.-г. техніки, керамічних виробів). Незважаючи на те, що 1852 Іллінський ярмарок перевели в Полтаву, Р. і надалі залишалися значним екон. і культ. осередком, чому сприяло прокладення залізниці (1874 вона зв’язала місто з Лібавою (нині м. Лієпая, Латвія), а 1889 — із Кременчуком). У 2-й пол. 19 ст. швидко зростала чисельність населення міста (у 1874 — 6 тис., у 1897 — 15 тис. осіб). У січні 1918 в Р. проголошено рад. владу. Із квітня по листопад 1918 — у складі Української Держави. Із січня 1919 — під владою Директорії Української Народної Республіки. Із серпня по листопад 1919 Р. — під контролем Збройних сил Півдня Росії. Наприкінці листопада 1919 в місті відновлено рад. владу. 1923—30 Р. — центр Роменської округи, згодом — райцентр Чернігівської області, а з 1939 — Сум. обл. 1935—39 на сх. околиці Р. відкрито родовище нафти, що поклало початок освоєнню Сх. (Дніпровсько-Донец.) нафтогазоносного регіону. Із 10 вересня 1941 до 16 вересня 1943 місто було окуповане нім. військами. У повоєнний час Р. — один із провідних пром. центрів Сумщини. У 1950—70-ті рр. виникли нові підпр-ва — з-д автоматичних телефонних станцій, «Тракторозапчастини», шкіряно-взуттєвий комбінат. Із 1962 Р. — місто обласного підпорядкування. У Р. народилися художник Г.Стеценко (1710—81), письменник Б.Антоненко-Давидович, фізик А.Йоффе, композитор І.Шварц. Пам’ятки арх-ри: собор Зішестя Святого Духа (1738—47), Свято-Василівська церква (1751 —80), Вознесенська церква (1795 —1801), повітовий госпіталь («богоугодное заведение», 1822— 26). Діє краєзнавчий музей. Серед пам’ятників — перший в Україні монумент Т.Шевченку (1918, скульп. І.Кавалерідзе), матері-героїні Олександрі Деревській.
Літ.: Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, ч. 3: Описание городов, местечек и селений. Полтава, 1852; Курилов И.A. Роменская старина. Ромны, 1898; Николайчик Ф.Д. Исследование по истории Роменской ярмарки. В кн.: Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца, т. 13, отд. 1. К., 1899; Макаренко М. Городище «Монастирище». К., 1925; ІМіС УРСР: Сумська область. К., 1973; Сухобоков О.В. До питання про виникнення давньоруських міст: Літописний Ромен. В кн.: Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія», т. 20: Історичні науки, ч. 1. К., 2002; Вечерський В. Пам’ятки архітектури і містобудування України: Виявлення, дослідження, фіксація. К., 2005; Його ж. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. К., 2005; Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648). К., 2006. О.Г. Бажан, Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОМНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
