РОЗУМОВСЬКИЙ Олексій Кирилович (12.09.1748—05.04.1822) — держ. діяч Рос. імперії, граф.
Син гетьмана К.Розумовського, небіж О.Г.Розумовського, брат А.Розумовського. Н. в м. СанктПетербург. Навч. у Страсбурзькому ун-ті, в Італії та Великій Британії. Із 1769 — на придворній службі, сенатор (1785). 1795 вийшов у відставку. Повернувся на службу 1807, був призначений попечителем Московського університету. 1810—16 — міністр нар. освіти, член Держ. ради. Сприяв розширенню мережі навч. закладів (відкрито Царськосельський ліцей, Грец. уч-ще в Ніжині, г-зію в Києві та ін.), заборонив тілесні покарання. При ньому було засновано кілька наук. т-в (Історико-філологічне товариство при Харківському університеті, Моск. т-во аматорів рос. словесності та ін.). Згодом почав проводити русифікаторську політику в Правобережній Україні та Білорусі. Включив богослов’я як обов’язкову дисципліну до програм усіх навч. закладів. Тяжів до містичної течії масонства, був віце-президентом Рос. бібл. т-ва. Дотримуючись консервативних поглядів, виступив проти проектів держ. реформ ліберального напряму М.Сперанського. У 1810-ті рр. перебував під впливом єзуїтів. Із 1818 жив у м-ку Почеп (нині місто Брянської обл., РФ), де й помер. Літ.: Васильчиков А.А. Семейство Разумовских, т. 2. СПб., 1880; Записка о последних годах жизни графа А.К. Разумовского в Малороссии, его кончине и похоронах. «Киевская старина», 1894, № 3; Государственные деятели России ХIХ — начала ХХ в.: Биографический справочник. М., 1995. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розумовський Олексій Кирилович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
