РОДОВІДНІ КНИГИ — один з актів дворянського стану Рос. імперії (разом із «Загальним гербовником дворянських родів Всеросійської імперії», жалуваними грамотами на дворянство та дворянськими списками, що надсилалися до Герольдії). Запроваджені згідно з «Жалуваною грамотою на права, свободи та переваги шляхетному російському дворянству», виданою рос. імп. Катериною II 21 квітня 1785 (див. Жалувана грамота дворянству 1785). Складання та ведення Р.к. здійснювалося за територіальним принципом і доручалося губернським дворянським депутатським зборам разом із губернським предводителем дворянства. Для складання і ведення губернської Р.к. повітові предводителі дворянства повинні були скласти алфавітні списки дворянських родів свого повіту, а в подальшому — вести списки прибулих до повіту дворян та народжених дворянських дітей чол. статі. Книга поділялася на 6 частин: у 1-шу частину потрапляли роди жалуваного та дійсного дворянства; у 2-гу — роди, що отримали дворянство за військ. чинами; у 3-тю — роди, що отримали дворянство за цивільними чинами чи через нагородження орденами; у 4-ту — іноз. дворянство; у 5-ту — титуловані роди; у 6-ту — старовинні шляхетні роди, що мали дворянську гідність понад сто років. До кожної частини роди заносилися за абетковим принципом. Губернські дворянські депутатські збори вносили роди до Р.к. на основі незаперечних доказів двома третинами голосів. Після внесення дворянського роду в родовідну книгу збори видавали грамоту, засвідчену підписами та печаткою. Спочатку передбачалося, що остаточне вирішення питання про внесення до Р.к. буде в компетенції дворянських зборів. Однак згодом ці права
перебрала на себе Герольдія Правительствуючого Сенату, як і функцію виготовлення та видачі дворянської грамоти. У Р.к. вносилися тільки спадкові дворяни, що мали нерухоме майно в межах губернії. Дворяни, які доводили свій стан за родоводом та не мали нерухомого майна, записувалися в книгу тієї губернії, де їхні предки колись тримали маєтності. Дворяни, що отримали спадкове дворянство за вислугою, як і прибулі до Рос. імперії шляхетні роди, вносилися за бажанням до родовідної книги будь-якої губернії. Діти дворян потрапляли до Р.к. через окрему процедуру — долучення до роду. Для цього батьки повинні були надавати документи про внесення їхнього роду до родовідної книги та завірені метричні свідоцтва про народження дитини в законному шлюбі. Записи в Р.к. неоднорідні в плані інформативності. Якщо рід претендував на внесення до 6-ї частини родовідної книги, то запис може містити до кількох десятків осіб, що належать до 5— 6-ти поколінь роду. У 2-й та 3-й частинах, як правило, записано одну родину, а інколи — навіть взагалі одну особу, що отримала право на дворянство. Однак це зовсім не означає, що до 2-ї та 3-ї частин вносилися тільки «молоді» дворянські роди, тут багато було і старовинних. Просто їхні представники чи не зуміли, чи не схотіли збирати докази для приєднання своєї гілки до осн. стовбуру роду. Тому часто траплялася така ситуація, коли представники одного й того ж роду опинялися в різних частинах родовідної книги. Сьогодні Р.к. зберігаються в обласних архівах тих міст, які колись були губернськими центрами, та фонді департаменту Герольдії Правительствуючого Сенату (ф. 1343) в Рос. держ. істор. архіві в Санкт-Петербурзі. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. було видано списки дворян, внесених до губернських Р.к., у т. ч. Волинської губернії, Київської губернії, Чернігівської губернії, Полтавської губернії, Подільської губернії.
Укр. козацько-старшинські роди та шляхта також потрапили до Р.к. Акт введення Р.к. був останнім у процесі перетворення козацької старшини на рос. дворянство. Літ.: Рикман В.Ю. Дворянское законодательство Российской империи. М., 1992; Шурляков С.В. Генеалогические материалы в архивах Украины. В кн.: Летопись Историко-родословного общества в Москве, вып. 2 (46). М., 1994; Думин С.В. Списки дворянских родов Российской империи по губерниям: Библиографический указатель. Там само, вып. 3 (47). М., 1994; Анисимова И.А. Обзор дворянских родословных книг, хранящихся в фонде Департамента Герольдии (РГИА, ф. 1343, оп. 51). «Генеалогический вестник», 2001, вып. 4; Томазов В. Генеалогія козацько-старшинських родів: Історіографія та джерела (друга половина 17 — початок 21 ст.). К., 2006. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОДОВІДНІ КНИГИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
