РОБІТНИЧІ ПРАВЛІННЯ — органи управління та розпоряджан-
ня адміністративно-госп. життям більшості націоналізованих підприємств. Перші Р.п. виникли в Україні в процесі націоналізації пром-сті наприкінці 1917 — на поч. 1918, коли майже двома третинами націоналізованих шахт Донбасу управляли робітники. Але масового характеру створення Р.п. набуло після вигнання з України денікінців. Положення про Р.п., які затверджувалися урядом (9 березня 1920 РНК УСРР ухвалила, напр., «Положення про робітничі правління націоналізованих підприємств вугільної промисловості») або радами нар. госп-ва та професійними спілками республіки, обов’язково передбачали участь в управлінні підпр-вами робітників, техніків-спеціалістів і представників відповідних спілок. На поч. 1920 Р.п. були затверджені на Харківському паровозобудівному заводі, штерівських з-дах хімічних продуктів та вибухових речовин, миколаїв. суднобудівних з-дах «Наваль», «Ремсуд», 15-ти з-дах Центр. правління важкої індустрії. Ці Р.п. на дві третини складалися з робітників. У процесі створення заводських Р.п. в Україні необхідно виділити 2 етапи: 1-й — зима і весна 1920, який характеризується переважанням колегіальності в управлінні підпр-вами при наявності в колегіях більшості робітників; 2-й — літо та осінь 1920, на якому переважала єдиноначальність. Наприкінці 1920 осн. частина пром. підпр-в в Україні перейшла на єдиноначальну форму правління. Єдиноначальність у кер-ві здійснювалася на 30-ти підпр-вах Центр. правління важкої індустрії, 335-ти — металообробної пром-сті, 2609-ти — харчової (у т. ч. на 2285-ти млинах), 2075-ти — хімічної, 1069-ти — будівельної. Однак на деяких підпр-вах кам’яновугільної, цукрової, текстильної та шкіряної пром-сті ще зберігалася певний час колегіальна форма правління. Літ.: Реєнт О.П. Робітничий клас України: 1917—1920 рр. (соціальноекономічні зміни). К., 1992; Його ж. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та економічні зміни 1917—1920 рр. К., 1996. О.П. Реєнт.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОБІТНИЧІ ПРАВЛІННЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
