РІГЕЛЬМАН Микола Аркадійович (11.10(29.09).1817—02.06(21. 05).1888) — громад. діяч, історик-аматор. Онук О.Рігельмана.
Н. в с. Андріївка Черніг. пов. Черніг. губ. в сім’ї поміщика А.Рігельмана, мати — із роду Ґалаґанів. Мав близькі родинні стосунки із Г.Ґалаґаном, О.Лашкевичем і В.Тарновським. Закінчив 1-ше відділення філос. ф-ту Моск. ун-ту (1839), удостоєний ступеня кандидата (1840). 1839— 43 в чині титулярного радника служив у канцелярії моск. цивільного губернатора. У серед. 1840-х рр. навч. за кордоном, зокрема в Празі (нині столиця Чехії) та Відні. Підтримував взаємини з В.Ганкою, В.Караджичем, Я.Колларом, П.-Й.Шафариком, Л.Штуром та ін. 1846—50 служив у канцелярії київ., подільського і волин. генерал-губернатора Д.Бібікова. Був близький до кириломефодіївських братчиків, зокрема до М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка. Матеріально підтримував Т.Шевченка 1857. 1847 був допитаний у справі кирило-мефодіївців. До 1850 перебував під поліцейським наглядом. Із 1848 — секретар канцелярії, а пізніше — скарбник Київ. ін-ту шляхетних дівчат. Член-співробітник (1845), дійсний член Київської археографічної комісії (1848). 1846 під час перебування в Москві Р. досяг домовленості з кер-вом архіву Правительствуючого Сенату, архіву МЗС Рос. імперії та ін. держ. інституціями про співробітництво з Київ. археогр. комісією. Через Р. до комісії надійшов літопис С.Величка, який належав рос. історикові М.Погодіну. Разом з І.Самчевським редагував літопис С.Величка. Видав два томи літопису з чотирьох під назвою «Летопись событий в Юго-Западной России в 17 ст.» (т. 1—2, К., 1848—51). Відмовився від передачі літописного тексту методом транслітерації. Директор 2-ї Київ. г-зії та директор нар. уч-щ Київської губернії (1850—54). Від 1854 — у відставці. 1857—58 та 1867 перебував за кордоном в АвстроУгорщині, Німеччині та Франції. Підтримував тісні стосунки з І.Аксаковим, Ф.Чижовим та ін. Тримався слов’янофільських поглядів консервативного спрямування. За визначенням М.Драгоманова, «урядовий українофіл». Убачав у слов’янстві «особливий
духовний організм», котрий має забезпечити його всесвітньо-істор. роль. Рішуче засуджував польське повстання 1863—1864 та пропонував перетворити польс. землі на провінцію Росії. У 1870—80-ті рр. переконував урядові кола в необхідності проведення активної русифікаторської політики в Правобережній Україні. Автор ряду публіцистичних праць, присвячених слов’ян. і слов’янофільським проблемам, зокрема становищу та культурноосвіт. життю слов’ян 1840—60-х рр. поза межами Рос. імперії. Фінансово підтримував галицьких москвофілів, у т. ч. сприяв виданню час. «Слово». Один із засновників Київ. приватного комерційного банку (1868). Голова Київського слов’янського благодійного товариства та Київ. відділення Рос. муз. т-ва. Член Т-ва прихильників рос. письменності (1860). П. у м. Київ. Тв.: Малороссийская свадьба. В кн.: Литературный вечер: Сборник в память В.В. Пассека. М., 1844; О крестьянском вопросе в Малороссии. «Сельское благоустройство», 1859, № 1; Три поездки за границу. М., 1871; О значении общения нашего с славянами и средствах к его развитию. «Киевлянин», 1874, № 29—30; Два письма Н.А. Ригельмана к Вячеславу Ганке и Людевиту Штуру. «Киевская старина», 1897, № 1; Допрос Т.Г. Шевченка в 1847 г. (из рукописных заметок Н.А. Ригельмана). «Киевская старина», 1902, № 2. Літ.: Николай Аркадьевич Ригельман. «Известия Санкт-Петербургского славянского благотворительного общества», 1888, кн. 4—5; Н.А. Ригельман (некролог). «Киевлянин», 1888, № 112; Колмаков Н.П. Очерк деятельности Киевского славянского благотворительного общества за 25 лет его существования. К., 1894; Словарь членов Общества любителей российской словесности при Московском университете. М., 1911; Дилакторский П. Ригельман Николай Аркадьевич. В кн.: Русский биографический словарь [Т. 16: Рейтерн—Рольцберг]. М.—СПб., 1913; Міяковський В. Кирило-мефодіївці в Археографічній комісії. В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка М.С. Грушевського з нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності, ч. 1. К., 1928; Шевченківський словник, т. 2. К., 1977; Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм. В кн.: Драгоманов М.П. Вибране. К., 1991; Журба О.І. Київська археографічна комі-
сія 1843—1921: Нарис історії і діяльності. К., 1993; Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999; Шандра В.С. Київське генерал-губернаторство, 1832—1914. К., 1999; Мезько-Оглоблин О. Люди Старої України та інші праці. Острог— Нью-Йорк, 2000; Білокінь С.І. Довідкова книга з культурної спадщини України: Метабібліографія, зміст біографічних та інших словників тощо: Робочий зошит. К., 2009. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рігельман Микола Аркадійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
