РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ РСФРР І УСРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1921
РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ РСФРР І УСРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1921, Ризький мирний договір між РСФРР, Білоруською СРР і УСРР та Польщею 1921 — мирний договір, укладений 18 березня 1921 в м. Рига (Латвія), який підсумував польсько-радянську війну 1920. Мирні переговори між воюючими сторонами розпочалися 17 серпня 1920 в Мінську, але на початку вересня були перенесені до нейтральної Риги, де тривали з перервами аж до підписання договору. Спільна рад. делегація складалася із представників РСФРР, УСРР (Е.Квірінг, Ю.Коцюбинський, Д.Ману-
їльський) і Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (М.Баран), заг. кер-во здійснював керівник рос. делегації А.Йоффе. Білорус. СРР довірила представляти свої інтереси делегації РСФРР. С.Петлюра відрядив до Риги делегацію Української Народної Республіки на чолі із С.Шелухиним, але її до офіц. переговорів не було допущено, оскільки польс. сторона (Л.Валевський, Є.Сапіга) погодилася, що Україну на переговорах представлятиме саме уряд УСРР. 26 вересня 1920 до Риги прибула делегація Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з К.Левицьким, яка домагалася вирішення проблеми самовизначення Східної Галичини через проведення плебісциту. На початковому етапі переговорів ці домагання підтримувалися дипломатами УСРР, однак вони не були враховані при виробленні підсумкових документів. 12 жовтня 1920 радянські та польські повноважні представники уклали перемир’я і підписали прелімінарну мирну угоду між д-вами. За договором 18 березня 1921 Польща офіційно визнала УСРР, натомість рад. сторона відмовилася від претензій на Сх. Галичину. Новий міждерж. кордон встановлювався на 150—200 км на схід від «Керзона лінії», тобто Сх. Галичина, більша частина Волині й Зх. Полісся відходили до Польщі (за конфігурацією цей кордон майже збігався із кордоном, визначеним Варшавським договором 1920). 14 березня 1923 сх. кордон Польщі по р. Збруч (прит. Дністра) визнала Рада послів країн Антанти в Парижі (Франція). Ризький мирний договір забороняв перебування на території Польщі «антирадянських організацій». РСФРР мала виплатити 30 млн золотих рублів у рахунок визнання «історичної господарської значимості польських земель у складі Російської імперії». У 7-й ст. договору офіційна Варшава зобов’язувалася надати «особам російської, української й білоруської національності, які перебувають у Польщі, на основі рівноправності національностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів». Крім того,
«особи російської, української і білоруської національності» у відновленій Речіпосполитій «отримували право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рідну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культуру і створювати з цією метою товариства і спілки». Польс. уряд систематично не виконував умови договору щодо забезпечення національно-політ. прав укр. населення. Літ.: Кедровський В. Ризьке Андрусово: Спомини про російськопольські мирові переговори в 1920 р. Вінніпег, 1936; Wandycz P.S. SovietPolish Relations, 1917—1921. Cambridge, Massachusetts, 1969; Боєчко В. та ін. Кордони України: Історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994; Матвієнко В.М. Українська дипломатія 1917—1921 років: На теренах постімперської Росії. К., 2002. В.І. Головченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ РСФРР І УСРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1921» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
